Перші дні активної експансії збройних сил російської федерації або ж більш відома нам назва «асвабадітєлєй» на території Пологівського району припадає на початок березня 2022 року. Збираючи свідчення очевидців стало відомо, що окупація села Новоселівки, яка знаходиться в напрямку міста Гуляйполя, тривала дві доби. Проте дводенна окупація села накоїла чималої біди.
З 4 на 5 березня сили російських окупаційних військ намагалися прорватися по всьому периметру Запорізького відтинку фронту. Зранку 5 березня колонна окупантів поїхала штурмувати село Новоселівку, яка мала стати їхнім перевалочним пунктом задля подальшого просування в сторону Гуляйполя. Кажуть, що Новоселівку окупанти сплутали із однойменною назвою села, яке знаходиться в Донецькій області, проте правда це чи ні достовірно ніхто не знає.
- Напад на села та міста, такі як Гуляйполе, Оріхів окупанти на початку повномасштабного вторгнення здійснювали рано вранці, - говорить колишній військовослужбовець Святослав. – Не знаючи добре місцевості, окупанти хаотично заходили в села і перше, що робили, це шукали харчі. Тому забігали в ще теплі будинки мешканців, деякі із яких на той час вже були порожніми.
З розповідей же самих очевидців стало відомо, що сама окупація проходила загарбницьким та насильницьким чином. Тоді окупанти зосередили свої сили в людських домівках та на території місцевого сільськогосподарського підприємства току ТОВ «Преображенське».
- Не втрачаючи своєї садистської натури — перевіряти димовими шашками всі підвали домівок, російські злочинці залишилися ночувати в селі, — говорять ті місцеві мешканці, які не встигли покинути свої помешкання до приходу незваних гостей.
«За добу Новоселівка – місиво багнюки та розвалля»
Переночувавши ніч, 6 березня, колонна продовжила свій рух от тільки в зворотному напрямку на свої позиції, на яких знаходяться до тепер.
7 березня 2022 року агроном ТОВ «Преображенське» Євген Коростельов, побачивши очами свого дрону, що окупанти відійшли із села, вирішив доїхати до де окупованого села. Разом із членами «Загону народної самооборони Гуляйпільської громади» поїхали на допомогу місцевим мешканців та заодно оглянути місця злочинів російських військових. Звісно, побачене шокувало: обабіч дороги стояла розбита автівка «Укрпошти», де поряд лежали розтерзані від вибуху тіла працівників пошти – водія ГАЛЧАНСЬКОГО Олексія та листоноші ЗАМОТАЙ Ельміри. Там же стояло понівечене від обстрілів авто ще двох чоловіків, мешканців села, яких окупанти впритул розстріляли із ворожої зброї. Тіла новоселівців СИЛКИ Івана та САВОНІКА Юрія було важко опізнати, злісні окупанти розправилися з мирними мешканцями одним «пострілом», переїхавши їхнє авто важкою бронетехнікою. Крім того, на току товариства було знайдено порожні пакувальні коробки з-під інструментів, які злочинці ймовірно викрали з пологівського магазину «Дніпро-М». На ходу вони розпаковували речі, тішячись награбованому.
«Сморід спаленого м’яса - у повітрі»
- 6 березня Євген нам повідомив, що війська окупантів відійшли в сторону села Мирне, і наша група наступного дня зранку поїхала до села Новоселівки, - говорить дядько Євгена Дмитро Коростельов. – По дорозі ми познаходили сліди російських злочинів - залишки військової зброї, техніки, відпрацьовані гільзи артилерійських снарядів. За добу перебування села під окупацією колись охайний і затишний населений пункт перетворився на місиво багнюки та розвалля. Зруйновані домівки, пограбовані крамниці, подавлені гусеницею огорожі, спалені авто.…розстріляні люди. Це була війна.
Об’їжджаючи село, в 500-ти ста метрах від понівеченого авто «Укрпошти», хлопці побачили танк без башти.
- Ми спочатку зраділи, подумавши, що хоч одну одиницю бронетехніки вдалося знищити нашим захисникам, проте… Під’їхавши ближче та обдивившись техніку з усіх боків, стало зрозуміло, що - помилилися, - продовжує далі згадувати Дмитро. – У танку знайшли піксельну частинку військової форми, яка була зі слідами крові. Одразу стало зрозуміло, що це був танк Сил Оборони.
Трішки далі в напрямку Гуляйполя на членів тероборони чекала ще одна картина жахів. Обабіч дороги стояв підбитий кацапами камаз - бензовоз, в якому живцем згоріли наші захисники. «Сморід спаленого м’яса стояв у повітрі», - зі сльозами на очах згадує Дмитро. Сьогодні на цьому місці стоїть хрест, який встановили побратими в пам'ять про загиблих військових - БОРИСЮКА Костянтина та ФАНДРАЛЮКА Сергія.
Молитовник мусульмана – у ворожому БМП
Не полишаючи надію дістатися до Гуляйполя, кляті рашисти руйнували та спалювали все, що траплялося на їхній дорозі. Проте деякі речі все ж таки довелося їм лишити між селами Гуляйпільське та Новоселівка. Броньована машина піхоти так і залишилася стояти там. З розповідей очевидців, ворожий транспорт, який задимів у зв’язку з несправністю паливної системи, вони вимушено покинули.
- Оглянувши з хлопцями БМП, ми відразу зняли боєкомплект та кулемет, який пізніше віддали на блокпост захисникам, зробивши під нього триногу, - говорить Дмитро. – Там же ми знайшли зовсім маленький записник окупанта, в якому російськими літерами були написана такі слова: «субхана рабиль алла», що в перекладі означало - свят мій Найвищий Господь. Такі молитви властиві мусульманам і є обов’язковими для віруючих в певні проміжки часу. Тому відразу зрозуміли, що ступила на нашу землю ворожа нога дагестанців, кадирівців, осетинів, про яких пізніше розкажуть мешканці окупованих сіл Мирне, Загірне, Чарівне.
Того ж дня тероборонівці спалять той ворожий БМП, побоюючись, що вороги зможуть його забрати та відремонтувати.
Спілкуючись з новоселівцями, які з обережністю виходили зі своїх дворів, чули від усіх чи не одне запитання: «Гуляйполе та Оріхів не окуповані?».
На жаль, не знали ми тоді, що на нас всіх чекало попереду.
Сьогодні кожного дня ми чуємо про кількість знищеної техніки, але для людей, які бачили це побоїще 5 березня назавжди закарбувалися в пам'яті окремі моменти: спалена земля, розтрісканий від снаряду метал техніки, сморід випаленої шкіри людини та, навіть, ті ж самі кацапські кружки з надписом "побєда".
Тетяна Велика
