Мирон Дмитрик, про якого вже не раз писала наша газета, знана постать в Івано-Франківську: юрист, аналітик, громадський активіст і чиновник. У 2021–2022 роках він обіймав посаду радника міського голови Руслана Марцінківа, був уповноваженим із питань запобігання корупції. Та 25 лютого 2022 року, лише на другий день повномасштабної війни, Мирон Дмитрик добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України.
З червня 2022 року він боронить країну на одному з найгарячіших напрямків - Запорізькому, зокрема в районі Гуляйполя, в складі 102-ї окремої бригади ТрО імені полковника Дмитра Вітовського. Сьогодні він - заступник начальника штабу бригади Сил територіальної оборони. 11 листопада 2024 року Мирона Дмитрика нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «Золотий тризуб» - за зразкову службу, вірність присязі та професіоналізм.
Проте навіть висока бойова підготовка і досвід не дозволяють військовому оптимістично говорити про швидке завершення війни.
«Я точно знаю, що війна ще надовго», - каже Мирон Дмитрик.
На запитання, скільки ще чекати до Перемоги, він відповідає з притаманною фронту тверезістю:
«Нам до Перемоги ще сапати і сапати. Я казав це раніше, і зараз моя думка не змінилася».
У відвертому інтерв’ю авторській програмі ПІК «Відверто» з Оксаною Камінською оборонець Гуляйпільського краю визнав, що слово «Перемога» дедалі рідше звучить у суспільстві. Натомість усе частіше говорять про «мир» або ж «припинення вогню». Проте, за його словами, припинення вогню - це складний, двосторонній процес, який неможливо реалізувати без довіри і контролю.
«Я не уявляю, як командування зможе змусити бійців не стріляти, якщо вони бачитимуть скупчення ворога за кілометр чи за два до наших позицій і вони не будуть реагувати – будуть. Припинення вогню – це двохсторонній процес. Якщо одна сторона не дотримується – це не працює», – каже Мирон Дмитрик.
За його словами, навіть у разі тимчасового зменшення інтенсивності боїв, сама війна триватиме.
«Навіть якщо буде припинення вогню, ЗСУ залишатимуться на лінії зіткнення. Так, може зменшитись кількість втрат – і це буде єдиним позитивом. Але перемир’я, якщо й буде, – воно не надовго. Ця війна може завершитись лише або нашою Перемогою, або визнанням росією, що вона не досягла своїх цілей і відходить», – підсумував Мирон Дмитрик.
Цей коментар військового – це голос з передової, що нагадує: війна триває, і шлях до справжнього завершення - довгий і важкий. І не вірте тому, хто вам обіцяє завершення 8 серпня чи на чергове велике релігійне свято. А отже, з огляду на тяжкі бої по всій лінії фронту, нам необхідно всіма силами допомагати нашим захисникам.
ДОНАТЬМО СЬОГОДНІ, БО ЗАВТРА МОЖЕ БУТИ ПІЗНО!
На фронті важко. Пекельно важко. І не тільки тому, що докучає літня спека. Вогнем від бомб, куль, снарядів палає весь «нуль», де наші Герої обороняють державу від озвірілого ворога. Про складну ситуацію інформують щоденні ранкові повідомлення Генштабу.
Складно на Південно-Слобожанському, Куп’янському, Лиманському, Сіверському, Краматорському, Торецькому, Новопавлівському, Гуляйпільському, Оріхівському, Придніпровському напрямках.
Нам, людям, що перебувають в умовному «тилу», навіть важко уявити те страхіття, яке коїться на фронті, що простягнувся на сотні кілометрів. І кожна його ділянка щоденно піддається обстрілам, бомбардуванням.
Нашим хлопцям – батькам, синам, братам, онукам - дуже непросто тримати оборону. Тим більше, що не завжди і не скрізь вистачає озброєння, потрібної техніки, боєприпасів. Соціальні мережі переповнені проханнями воїнів, волонтерів до всіх небайдужих українців. Вони просять одного – донатів. Ситуація вимагає допомоги не завтра чи післязавтра, а негайно – сьогодні, в цю ж мить.
Чи завжди ми чуємо голоси з «нуля»? Чи завжди розуміємо важливість пожертви у 10, 50, 100 або більше гривень? На жаль, не завжди. І це в той час, коли в боях гинуть, зазнаючи важких поранень, Герої, завдяки яким ми маємо можливість працювати, навчатися, відпочивати, а декому навіть не думати про війну.
Схаменімось! Ворог хай повільно, але неухильно наступає. Ніхто не знає, коли і де він зупиниться. Тож пам’ятаймо про майбутнє своєї сім’ї, родини, допомагаймо ЗСУ. Не будьмо байдужими! Підтримуйте наших захисників, донатьте тим, кого знаєте, в порядності кого не сумніваєтеся.
Сьогодні це ще можна зробити. Завтра може бути пізно.
