«Грек» - командир протитанкового взводу 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Свою службу він розпочав з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну. Спочатку - бойовим медиком, згодом - командиром. За понад два роки війни боєць двічі зазнав контузій, а нещодавно отримав серйозну травму хребта.
Про свій шлях, виклики війни та значення донатів «Грек» розповідає сам.
Медик «на нулі»
Початок повномасштабного вторгнення застав «Грека» в Ірпені. Разом із родиною та друзями він виїхав до Івано-Франківщини. Не гаючи часу, вирушив до Надвірнянського районного територіального центру комплектування - і вже незабаром був мобілізований.
Спочатку він служив на посаді ротного медика, хоча не мав медичної освіти. Усьому необхідному навчився на спеціалізованих курсах і - найважливіше - на передовій.
«Бойовий медик працює безпосередньо на лінії зіткнення. Вивозить кожного пораненого й передає далі. Бувало, що хлопців без ніг, без рук віз. А це - мої друзі, побратими, з якими ми разом жили, ділили побут. Ти бачиш людину, хочеш допомогти, вона в тебе щось просить, а ти мало що можеш - хіба врятувати життя», - згадує боєць.
Нова посада - нові виклики
На початку 2025 року «Греку» запропонували очолити протитанковий взвод одного з батальйонів бригади. Він погодився без вагань:
«Хотів щось змінити на краще. Придумати, як вберегти хлопців, як допомогти. Вірив, що зможу. Але це виявилось набагато складніше, ніж я думав».
Командир завжди поруч зі своїм підрозділом - жодна операція не відбувається без нього.
«Я ніколи не посилаю хлопців у небезпеку, якщо сам не йду з ними. Тільки коли ти на позиції, розумієш, як діяти правильно. Як нанести удар і залишити побратимів неушкодженими».
Коли біль - щоденна реальність
За час служби «Грек» двічі зазнав контузії, але не полишив позицій - не хотів підставляти побратимів.
«Якщо тебе евакуюють - хтось має тебе замінити. А ти терпиш, поки не змінять. Прийшов, проколовся, прокапався - і знову на позицію».
Найтяжче поранення він отримав у липні 2025 року під Гуляйполем. Артилерійський удар 152 мм калібру знищив бліндаж. «Грека» викинуло з укриття, він втратив свідомість. Коли прийшов до тями - почав шукати рацію, викликав евакуацію і разом із медиком намагався відкопати побратимів.
«Я ще не розумів, що поранений. Все було на адреналіні. Але вижив тільки я».
Сергій і Василь - його друзі - загинули. Їх відправили додому «на щиті».
«Їх мені дуже не вистачає. Вони - справжні герої. Ми були як родина. Мабуть, тому в підрозділах ССО часто не знайомляться з новими - бо втрачати друзів дуже важко».
21 день у лікарні - і знову на зв'язку
Після поранення командира евакуювали до Запоріжжя, де він провів три тижні в лікарні. Потім - операція в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.
Зараз боєць проходить реабілітацію. Але не мовчить.
«Я їхав у лікарню - хвилина мовчання. Ніхто не зупиняється. Всім просто байдуже. І це - Івано-Франківськ! Тут купа бригад, хлопці звідси їдуть на фронт. Але вранці на Пасічній - жодна машина не зупиниться, аби вшанувати полеглих».
Повернення на фронт - справа часу
Попри травму, «Грек» не полишає справи. Постійно на зв’язку з побратимами. Зараз допомагає командиру роти збирати кошти на мобільний засіб радіоелектронної боротьби.
«Переносний РЕБ - це твій щит. Зброя не завжди допоможе, а РЕБ - може. Увімкнув - і все в радіусі 300–500 метрів «впало». А ти далі йдеш пішки - по 3, 4, 5 кілометрів. FPV-дрони - щоденна загроза. Без РЕБу – ніяк».
«Донати - це наше життя»
Боєць наголошує: саме завдяки донатам українські військові мають змогу боротися ефективно.
«Держава дає FPV-дрони, а все інше - за свої. Наприклад, дрон коштує 2 000 грн, а ще 1 700 - твої вкладення. Це тільки один. А таких за день треба до 50. Донати - це наше життя».
Після одужання - знову на передову
Нині «Грек» продовжує лікування. Але впевнений: щойно стане на ноги - повернеться до своїх.
«Мені є за кого і за що боротися. Я повинен повернутись».
Ганна ВОДНИЦЬКА, Жанна ГОЛОВЕНКО
