Історія газетярської справи Гуляйпілля - захоплива, драматична, багатогранна. Це не просто історія видань - це літопис боротьби, віри, нескореності.
Ще задовго до народження сучасної районної газети «Голос Гуляйпілля» перші газетні рядки на цій землі з’явилися у вирі революційних подій. Їх писали під гуркіт гармат, у диму боїв - це були видання армії Нестора Івановича Махна. Найвідоміша з них - газета «Путь к свободе», офіційний орган Революційної повстанської армії України. Серед інших назв, що варті згадки: «Голос махновця», «Повстанец», «Гуляйпільський набат» - кожна з них несла в собі дух того бурхливого часу.
Після поразки повстанської армії в Гуляйполі з’являються інші газети - вже радянські. Серед них «Известия», офіційне видання повітревкому та партійного комітету. У роки страшного голоду 1921–1922 рр. вийшов «Провинциальный вестник», прибуток від якого спрямовували на допомогу голодуючим. Газета стала свого роду рятівним ковчегом у розбурханому морі людського горя.
У жовтні 1930 року на газетних шпальтах з’являється «Більшовик Гуляйпільщини», орган місцевої влади. Редагував її Іван Андрющенко - перший у низці відданих газетярів, що творили історію слова на Гуляйпільщині.
1935 року, коли Гуляйпільський район звільнився від пологівської «опіки», у місті почала виходити газета «Сталінським шляхом». Вона стала новим голосом району, що вже тоді належав до Дніпропетровщини.
З 1 січня 1957 року газета отримала нову назву - «До комунізму», а з 1 квітня 1965-го - «Зоря комунізму». Більше ніж чверть століття - до жовтня 1991 року - її очолював Володимир Скорик. Саме він заклав підвалини для майбутньої трансформації видання.
І ось, 3 жовтня 1991 року, у вирішальний для країни момент, народжується нове ім’я - «Голос Гуляйпілля». Газета стає голосом не лише району, а й усього народу, який пробуджувався до незалежності. У різні роки її очолювали Іван Кушніренко, Олена Муха, Анна Сакун. А сьогодні головною редакторкою є відома журналістка, членкиня НСЖУ - Тетяна Велика. Вона першою в Запорізькій області реформувала друковане видання у незалежне медіа.
У жовтні 2023 року, після 586 днів вимушеної перерви, «Голос Гуляйпілля» знову повернувся до читача. Газета ожила - попри війну, попри обстріли, попри тиск часу. Її редакція, зібравшись із силами, адаптувалася до нових фронтових реалій та продовжила свій шлях.
Сьогодні «Голос Гуляйпілля» виходить двічі на місяць, на 8 сторінках. Завдяки підтримці НСЖУ, міжнародних партнерів, Запорізької обласної організації НСЖУ та Центру журналістської солідарності, газета не лише вижила - вона знову говорить. Говорить впевнено, правдиво, сильно.
Кожен її номер - це приклад стійкості української нації, це документ часу, написаний серцем. Навіть після другого обстрілу редакційного офісу, команда не зупинилася. Газета - живе.
«Голос Гуляйпілля» залишається авторитетним і улюбленим виданням для своїх читачів. Його чекають. Його читають. Його люблять.
І ось - 95 років. 95 років боротьби, змін, надії, і головне - служіння людям. Газета йде пліч-о-пліч зі своїми земляками, які нині ведуть жорстоку, але справедливу боротьбу з російським агресором.
Історія нашого «Голосу Гуляйпілля» - це історія України. Нескореної. Вільної. Сильної.
Іван КУШНІРЕНКО, член НСЖУ, НСПУ та редактор газети 1991-2011 рр.
