Війна не минає без сліду. Вона залишає в серці кожного українця рани, які не загоюються з часом. Сьогодні ми з болем і гіркотою повідомляємо - офіційно підтверджено загибель ще одного сина України, ще одного Героя, нашого земляка, який віддав життя за рідну землю. Його ім’я - Олександр Сергійович Бельченко.
З Новозлатополя - на війну за Україну
Солдат Олександр Сергійович Бельченко народився 6 грудня 1996 року в мальовничому селі Новозлатопіль. Він ріс на українській землі, де кожна стежка знайома з дитинства, де живе тепло батьківського дому, де серце завжди прагне повернутись… Але війна вирвала його з рідного краю й повела у вир боротьби за незалежність.
Олександр служив навідником 1-го взводу оперативного призначення на бронетранспортерах у 2-му батальйоні військової частини 3029 Національної гвардії України. Він був одним із тих, хто стояв на передовій оборони Маріуполя - міста-героя, яке стало символом нескореності.
Маріуполь: останній бій, якого не пережив
Весна 2022 року. Запеклі бої, вибухи, дим, страх і водночас незламна рішучість. Олександр зник безвісти в травні, коли Маріуполь палав у вогні. Його родина жила надією - три довгі роки чекали бодай звістки, бодай крихти правди. Сподівались, що син живий, що, можливо, у полоні, що повернеться…
Та війна жорстока. І ось у 2025 році прийшло офіційне підтвердження - 25 травня 2022 року солдат Бельченко Олександр загинув. Дата, яка стала чорною міткою в серці матері, родини, громади. Дата, яка назавжди розділила життя на «до» і «після».
Пам’ятаємо. Схиляємо голови. Дякуємо
– Три довгі роки рідні чекали й вірили. Та війна забрала Олександра назавжди. Воїн до останнього виконував свій обов’язок – боронив м. Маріуполь, захищаючи Україну. Він віддав своє життя, аби ми жили під мирним небом. Малинівська громада низько схиляє голову в скорботі та дякує Герою за відвагу й самопожертву. Ми завжди пам’ятатимемо подвиг Олександра. Він віддав своє життя за Україну. Вічна пам’ять і слава Герою! - зазначив зі скорботою начальник сільської військової адміністрації Володимир ШИШ разом із колективом виконавчого органу.
Ці слова – не просто офіційна заява. Це – біль усієї громади. Це – сльози односельців, сусідів, друзів дитинства. Це – безмовний крик душі матері, яка чекала і не дочекалась.
Його ім’я житиме вічно серед нас
Бельченко Олександр залишиться в пам’яті громади не лише як солдат, а як щирий українець, мужній воїн, добра і світла людина. Його ім’я буде викарбувано на меморіальних дошках, у шкільних класах, у серцях дітей, які зростатимуть під мирним небом, вибореним його життям.
Світла пам’ять тобі, Олександре.
Ти - не зник. Ти залишився з нами.
Ти - Герой України.
Вічна слава!
