Війна щодня залишає слід у серці нашої країни - болючий, непоправний. Знову чорна стрічка скорботи огорнула Коломийську громаду. Сумна звістка сколихнула місто: 2 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання на передовій, на Гуляйпільщині, загинув командир стрілецького відділення 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського - Володимир Бойчук.
Це ім’я тепер навічно закарбоване в історії міста Коломиї, в пам’яті побратимів, у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Загибель кожного нашого Захисника - це невимовний біль для близьких, але водночас це й гордість за людину, яка не зрадила, не відступила, не злякалась. Саме таким був Володимир - відданим, сміливим, справжнім.
Що відомо про захисника?
Народився Володимир Бойчук у 1983 році в селі Іллінці Заболотівської громади. Пізніше життя привело його до Коломиї, яка стала для нього рідною. У Збройних Силах України Володимир служив командиром стрілецького відділення, отримав позивний «Ведмідь». Він не просто виконував обов’язки - він жив цією боротьбою, боровся за кожен клаптик української землі, за мир і майбутнє своїх дітей та всієї країни.
«Наш відважний побратим… завжди веселий, завжди усміхнений… пройшов і пережив на цій війні дуже багато, але завжди міцно тримав стрій. Своїм настроєм, позитивом він заряджав інших… так багато зробив, так багато хотів… і так багато не встиг… був лідером, за яким йшли інші. Тепер він назавжди в строю і став нашим янголом. Знаємо, що оберігатиме нас з Небес», - згадують побратими.
Про загибель воїна повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський:
«Висловлюю щирі співчуття рідним, близьким та всім, хто знав Володимира. Вся громада розділяє ваш біль. Вічна пам’ять і слава нашому захиснику».
Прощаючись із Героєм, ми не лише схиляємо голови в жалобі, а й укріплюємо у своїх серцях віру в те, що його подвиг не був даремним. Його життя - це приклад справжнього патріотизму, самопожертви і любові до України.
Сьогодні Володимир Бойчук - не просто воїн, що загинув на фронті. Він - частина нашої історії, символ незламності духу, сили волі й нескореності. Його ім’я житиме у назвах вулиць, у спогадах побратимів, у шкільних книжках, у тиші меморіалів і в пульсі вільної України.
Схиляємо голови перед тобою, Захиснику.
Світла пам’ять. Невгасима слава.
Ти - в строю. Ти - в наших серцях.
Герої не вмирають. Гуляйполе пам´ятає.
