З невимовним болем у серці Воздвижівська громада провела в останню путь свого земляка, мужнього Захисника України - Анатолія Чепурного, 1973 року народження. Війна безжально забрала життя людини, яка щиро любила свою родину, рідну землю і без жодних вагань стала на її захист у найтяжчий для держави час.
Що відомо про захисника?
12 січня 2026 року Анатолій загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Залізничне Пологівського району Запорізької області. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні. Його шлях був шляхом воїна - шляхом честі, відповідальності й самопожертви заради миру та свободи рідної землі.
Анатолій був не лише Захисником, а передусім - людиною з великим серцем. Добрий, щирий, відкритий до людей, він завжди знаходив слова підтримки, не відмовляв у допомозі й умів бути поруч у складні моменти. Для своєї родини він був надійною опорою, люблячим батьком і турботливим чоловіком, для друзів - вірним товаришем, для громади - гідним сином своєї землі.
Найбільшим скарбом у його житті стали три донечки - Таня, Яна та Вікторія. Саме заради їхнього майбутнього, заради того, щоб вони жили у вільній і мирній Україні, Анатолій пішов боронити Батьківщину. Він віддав найдорожче - власне життя, залишивши по собі приклад справжньої батьківської любові, мужності та відповідальності.
Разом із родиною глибоко сумує вся Воздвижівська громада та Гуляйпільщина. Розділяємо біль непоправної втрати, схиляємо голови у скорботі та з вдячністю зберігаємо світлу пам’ять про нашого Героя. Його ім’я назавжди буде вписане в історію громади й України як символ честі, гідності та незламної любові до рідної землі.
Світла пам’ять Захиснику України.
Вічна слава Герою.
