Війна навчила українців бути небайдужими. Ми допомагаємо військовим, підтримуємо нужденних, донатимо на потреби фронту, збираємо кошти на лікування поранених. Саме завдяки цій людяності та згуртованості наша країна вистояла у найважчі часи. Але, на жаль, там, де є добро і співчуття, завжди знаходяться ті, хто намагається використати їх у власних корисливих цілях.
Нещодавно моя землячка Ніна Петрівна розповіла історію, яка сталася з нею в Запоріжжі, бо як внутрішньо переміщена особа, вона нині проживає в обласному центрі. Так от, одного літнього дня жінка прямувала вулицею Перемоги у своїх справах до представництва Гуляйпільської громади.
Назустріч їй повільно рухався чоловік років п'ятдесяти. Він був одягнений у військову форму, за плечима мав камуфльований наплічник, пересувався на милицях, а його коліна були туго перемотані бандажами. Усе виглядало так, ніби перед жінкою справді поранений військовослужбовець.
Підійшовши ближче, чоловік почав розповідати моїй знайомій свою історію. Чистою українською мовою він пояснював, що потребує дорогих ліків, не має жодних виплат і змушений звертатися до людей по допомогу. Говорив переконливо, із сумом у голосі, тому Ніна Петрівна щиро перейнялася його бідою. А тим більше, що чолов´яга зустрівся їй навпроти приміщення лікарні. Тому, не вагаючись, вона дістала зі свого гаманця 150 гривень - гроші, які для пенсіонерки з невеликою пенсією також мають велику ціну, - і віддала їх незнайомцеві.
Чоловік сердечно подякував і рушив далі. А Ніна Петрівна на хвилину зупинилася, думаючи про те, як несправедливо, що люди, які захищають країну, змушені просити допомогу просто на вулиці.
І саме в цей момент вона озирнулася.
Побачене шокувало її до глибини душі. «Поранений воїн», який кілька хвилин тому ледве переставляв ноги, раптом узяв обидві милиці в одну руку, дістав телефон і швидкою впевненою ходою попрямував тротуаром далі, не виявляючи жодних ознак травми.
Для Ніни Петрівни це був справжній удар. Людина, яка сама змушена рахувати кожну гривню, яка разом із родиною винаймає житло і живе на скромну пенсію, стала жертвою звичайного шахрая. Найбільше боліли навіть не втрачені гроші, а усвідомлення того, що її щирість і довіра були так цинічно використані.
На жаль, подібні випадки останнім часом трапляються дедалі частіше. Дехто вдягає військову форму, купує елементи спорядження, вигадує легенди про поранення та лікування і виходить на вулиці збирати гроші. При цьому такі люди не мають жодного стосунку до війни, не були на передовій і не знають, що таке справжня служба. Вони просто не хочуть працювати, натомість обираючи легкий шлях обману довірливих громадян.
Особливо прикро, що своїми діями вони кидають тінь на справжніх захисників України. Адже переважна більшість наших воїнів має почуття честі та гідності. Вони не використовують свій статус для маніпуляцій і не ходять вулицями, випрошуючи гроші у пенсіонерів.
Коли я переповіла цю історію знайомому військовослужбовцю, він лише похитав головою і сказав просту, але дуже важливу фразу: «Справжній воїн ніколи не буде просити гроші на вулиці у випадкових перехожих, як би скрутно йому не було». І справді, якщо військовому потрібна допомога, існують побратими, волонтери, благодійні фонди, ветеранські організації та державні механізми підтримки.
Тому суспільство повинно навчитися відрізняти співчуття від наївності. Допомагати потрібно, але допомагати розумно. Краще переказати кошти перевіреному благодійному фонду, підтримати відому волонтерську ініціативу чи конкретний збір, який має підтвердження та звітність.
Водночас виникає й інше запитання. Чому люди, які безпідставно носять військову форму та використовують образ українського захисника для власного збагачення, почуваються настільки безкарними? Можливо, відповідним службам, зокрема, представникам ТЦК, поліції варто частіше звертати увагу на таких псевдовійськових, перевіряти документи та реагувати на сигнали громадян. Адже йдеться не лише про шахрайство, а й про дискредитацію честі українського воїна.
Ця історія є нагадуванням для кожного з нас: доброта залишається великою силою лише тоді, коли поруч із нею йде здоровий глузд. Не дозволяймо шахраям наживатися на людському співчутті та на святому для кожного українця образі захисника України.
Сторінку підготувала Таміла ВІКТОРОВА
