Асфальто-бетонний, комбікормовий, ремонтно-механічний заводи, маслосирзавод, елеватор хлібопродуктів, райпромкомбінат, взуттєва та харчосмакова фабрики, завод лакофарбових виробів, дослідно-експериментальний завод «Сільмаш», завод побутових товарів, цегельний завод, районна друкарня, ПМК-121, ПМК-6, міжколгоспкомунбуд, ДРБУ, ТОВ БМП «Промінь». Ці та ряд інших підприємств і організацій десь два-три десятки років тому працювали на Гуляйпільщині. Сьогодні від багатьох із них залишилася лише історія. І цю історію зібрав, систематизував, написав та видав гуляйпільський краєзнавць Івана Кушніренко у книзі «Промисловість і будівництво Гуляйпілля».
Науково-популярне видання – унікальне за своєю сутністю, гарно оформлене, ілюстроване цікавими світлинами – історичними і сучасними. Складається воно із чотирьох розділів – «Важка промисловість», «Легка промисловість», «Переробна і харчова промисловість» та «Будівельні організації».
«У пореформений період (після скасування кріпосного права) в Російській імперії, в тому числі і в Гуляйполі, почали виникати промислові підприємства, пов’язані із сільським господарством. У 1882 році німецький підприємець Яків Крігер збудував у центрі села завод сільськогосподарських машин, що випускав жниварки, кінні молотарки, соломорізки, букери, борони, віялки та інший інвентар…», - ось так розпочинається 800-сторінкова книга.
І далі крихта за крихтою зібрана автором історія створення, розвитку і, на жаль, занепаду промислових підприємств та будівельних організацій Гуляйпільського району, починаючи з кінця ХІХ до початку ХХІ століття. Але яка ж історія без людей.
Серед героїв розповідей – Дмитро Івко, Володимир Рижиков, Володимир Щербина, Валентина Савенко, Валентина Мамонтова, Анатолій Шевченко, родина Порохнявих, Микола Шейко, Світлана Плетінь, Микола Канцибка, Наталія Смутняк, Лідія Конівець, Володимир Циганов, Володимир Гончар, Ніна Бірюк, Олег Гура, Олександр Рибка, Олександр Долинський та багато-багато інших наших земляків.
Автору вдалося послідовно і систематично прослідкувати розвиток і занепад промисловості і будівництва в рідному краї і висвітлити найвагоміші сторінки його історії. І читачі, безперечно, матимуть можливість глибше глянути на здобутки наших простих гуляйпільських трударів завдяки масі маловідомих, а то й невідомих фактів із життєвого шляху багатьох із представлених у виданні представників промисловості і будівництва.
Справедливості ради треба сказати, що зібраний у книжці матеріал, знайде місце не лише на книжкових поличках бібліотек, але й прийде до всіх, хто цікавиться історією рідного краю.
Насамкінець, треба сказати добрі слова на адресу генерального спонсора книги Володимира Сизоненка та спонсорів Миколи Андрюшина, Сергія Малюки, Анатолія Семенюти та Олександра Білая завдяки яким і з’являються все нові і нові літературно-краєзнавчі видання. Такі люди, що підтримують розвиток рідної культури, варті людської поваги. І на них сьогодні вся надія.
