Вольдемар Антоні, або Володимир Антоні, як його називали більш звичним для наших територій іменем, похований у місті Нікополь Дніпропетровської області. Нещодавно журналісти запорізького видання «МИГ» розповіли про його життя та історію пошуку місця поховання анархіста. Як виявилось, місце поховання могло зникнути назавжди, якби не краєзнавці та історики. Вольдемар Антоні мав значний вплив на історичні події у Гуляйполі та Нестора Махна. Ми вирішили приєднатись до цієї ідеї та розповісти про гуляйпільця з чесько-німецькою кров’ю, організатора гуляйпільської революційної групи «Союз бідних хліборобів».
У статті «Гуляй-Поле в російській революції» (1929 р.) Нестор Махно зокрема писав.
– На мою долю випало щастя підпасти ще підлітком під ідейний вплив анархіста-революціонера Володимира Антоні (відомого в революційних колах під іменем «Заратустра»). Завдяки впливові цього революціонера… я швидко зайняв неостаннє місце в бойовій Гуляйпільській групі хліборобів анархістів-коммуністів і довго та вперто боровся з царсько-поміщицьким ладом.
![На фото сидять [зліва направо]: Нестор Махно, Вольдемар Антоні (в кріслі), Петро Онищенко, Єгор Бондаренко, Іван Левадний. Стоять [зліва направо]: Філіп Крат, Лука Кравченко, Іван Шевченко, Прокоп Семенюта, Лука Коростильов, Назар Зуйченко, Гуляйполе, 1907 рік.](/upload/article/o_1e89hj4b91dooiu91qq1ddc1u38.jpg)
На фото сидять [зліва направо]: Нестор Махно, Вольдемар Антоні (в кріслі), Петро Онищенко, Єгор Бондаренко, Іван Левадний. Стоять [зліва направо]: Філіп Крат, Лука Кравченко, Іван Шевченко, Прокоп Семенюта, Лука Коростильов, Назар Зуйченко, Гуляйполе, 1907 рік.
Вольдемар Антоні – гуляйпільчанин. Про це сам згадує у власних мемуарах.
– Родом я з села Гуляйполе, Олександрівського повіту Катеринославської губернії, син Генріха (Андрія) Алоїзовича Антоні, чеха і німкені Сусанни Бонеліс. Народився 4 червня 1886. Освіту здобув в земській школі. Справжнє моє ім'я Володимир Антоні, – пише в автобіографії Вольдемар.
Анархіст згадує два імені батька, а також називає себе Володимиром. Річ у тім, що для простих селян, в оточенні яких жила сім'я Антоні, імена Генріх і Вольдемар були незвичні, тому їх стали називати на місцевий манір. Також за іншими даними, до яких схиляється більшість істориків, народився він 4 квітня.
Антоні рано втратив матір, а з 13 років змушений був працювати на заводах. Спочатку - в Гуляйполі на заводі Кригера, пізніше - в Катеринославі (при СРСР - місто Дніпропетровськ) на трубопрокатному підприємстві Ланге. Саме там Вольдемар познайомився з революційним рухом і став ватажком анархістської групи.
Як пишуть історики, весною 1906 року з допомогою Володимира Антоні анархізм був занесений в Гуляйполе.
«Привітний, товариський, просто, але чисто одягнутий дев’ятнадцятилітній парубок розшукав своїх шкільних товаришів, поновив порушені часом дружні стосунки й згодом здивував їх своїми переконаннями. Володя Антоні виявився анархістом, і не простим, а анархістом пропагандистом, загартованим страйками, в’язницею, козачими стусанами, людиною що в 1904 р. вже була організувала анархістський гурток в Пологах, а тепер не проти це зробити й вдома… Подібних цьому прецедентів для сільської місцевості в анархістському русі до цього часу не було.
Нестор Махно почав відверто брати приклад з Вольдемара Антоні коли той повернувся до Гуляй-Поля, весною 1906 року і став проповідувати анархізм. Гуляйпільський краєзнавець Володимир Жилінський, що 1967 року зустрічався з Володимиром Антоні, оповідав, що Нестор Махно, аби сподобатися своєму кумиру, навіть прочитав двотомного «Дон Кіхота» Мігеля де Сервантеса, бо Володимир Антоні на думку анархістської громади був більше схожий саме на цього літературного героя, а не на ніцшеанського Заратустру», - значиться у роботі Володимира Чопа, кандидата історичних наук, доцента кафедри українознавства ЗНТУ.
Могила Вольдемара Антоні
Вольдемар Генріхович Антоні, який здійснював цілий ряд антиурядових акцій (це і напад на представників царської адміністрації, і захоплення коштів державних установ, і підтримка бідних сімей), за рішенням військово-польового суду був засуджений, йому загрожувала смертна кара. Але йому вдалося емігрувати за кордон. Він побував в Австро-Угорщині, Швейцарії, у Франції, Бельгії та зупинився в Аргентині. Наприкінці 50-х років Антоні отримав дозвіл повернутися в CРCР. Йому заборонили жити в Гуляйполі та користуватися своїм справжнім ім'ям. Тому решту життя він прожив в Нікополі під псевдонімом Ляпунов Григорій Андрійович. Про це у 2011 році розповів для програми «НТМ» археолог та історик, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею Мирослав Жуковський.
– У 1974 році Вольдемар Антоні помер. Він був похований під своїм справжнім ім'ям, правда, не в тому місці, яке зазначено в списках ритуальної служби. У 2002 році пошукова група вчених з краєзнавчого музею знайшла його могилу і відновила історичну справедливість, – зазначив Мирослав Жуковський.
Поховали Вольдемара Антоні під його справжнім ім'ям
Причому шукали цілеспрямовано та вперто. Прочісували кожен клаптик кладовища, особливо там, де є поховання 70-х років і знайшли його могилу. Зараз місце поховання має огорожу, пофарбовану у кольори українського прапора, пам'ятник-пірамідку з п'ятикутною зіркою. На пірамідці - потерте фото. У 2016 році завдяки зусиллям нікопольських махновців могила Вольдемара Антоні взята під державну охорону де зараз і перебуває.
