Подружжя Сергія Горева і Тетяни Рябко вже 5 років займаються родинним бізнесом, який перейшов від батька Тетяни. Зазначають, що були різні часи, але найбільше «вибив землю з-під ніг» якраз карантин, який ввели через COVID-19. Також перед введенням карантину Тетяна відкрила для відвідувачів антікафе-хаб «Територія свободи». Вона розповіла, з якими проблемами довелось зіткнутись у цих двох напрямках з березня до червня та які залишились наразі.
Маски та респіратори було не дістати
Основний бізнес подружжя – склад сільгоспзапчастин. Тут закупляються аграрії. Полегшенням стало те, що підприємці, які обслуговують агропромислову сферу, могли працювати під час карантину. Тетяна згадує, простій був, але незначний.
Покупців у них водночас небагато, тож з карантинними нормами все добре – скупчення людей немає. А от з масками та респіраторами була проблема.
– Річ у тім, що маски й респіратори необхідні для роботи з хімічними речовинами й без них проводити обробіток полів фактично неможливо. Якщо до карантину звичайні маски-«листки» коштували 13 грн, то на його початку їх відпускали по 70 грн. Ціни на складах просто злетіли вгору. Хімічні респіратори подорожчали з 210 до 550 гривень. І ще більшою проблемою була не стільки ціна, скільки відсутність цього товару на складах. І зараз його немає повною мірою. Я навіть не знаю, як від цього можна убезпечитись. Напевно, що ніяк. Тож з дефіцитом довелося і доводиться стикатись.
Податки під час карантину: чим держава допомогла, а чим – ні
Як підприємці, які мають найманих працівників, подружжя мало платити три обов’язкові податки: єдиний соціальний внесок, ПДФО та військовий збір. Тетяна згадує, податкові канікули тривали відносно недовго. Наприклад, ЄСВ скасували на 2 місяці. Це, звісно, є полегшенням, але є інші обов’язкові плати, зокрема, орендна плата, єдиний податок тощо.
Говорить, що найбільше постраждали ті ФОПи, які не могли працювати під час карантинних обмежень та додатково сплачували оренду. Багато хто з них намагався налагодити роботу онлайн, вивішували номери телефонів на дверях. Словом, мало хто чекав якусь «рятівну пігулку» для дрібних підприємців, а намагалися працювати хоч якимось чином.
Антікафе та карантин: невраховані ризики
Тетяна сім років поспіль мала ідею – створити у місті куточок для відпочинку та спілкування, щоб не сидіти вдома за телефоном чи телевізором, а проводити час в затишній атмосфері й у спокої. З цією метою громадська організація «Інтеграція та розвиток» створювався ХАБ «Територія свободи». З цією ж метою його видозмінили в антікафе.
Тетяна подала заявку на грант та виграла 170 тисяч на підприємництво. Тут з чоловіком доробили ремонт власноруч. Закупили купу настільних ігор, придбали телевізори, приставку, меблі, обладнали санвузли. Відкрились – і наступного дня змушені були закритись на карантин.
– Антікафе-хаб зараз зовсім неприбуткове. Добре, хоч приміщення ми викупили й за його оренду платити не треба. Проте ми платимо заробітну плату людині, яка там працевлаштована. Так вийшло, що запустились не в найкращий час, бо карантину не очікувала.
До основних факторів ризику, а це – новий формат і простій на час літа – додались карантинні обмеження та фінансова криза, пов’язана з цим. У людей все менше грошей на дозвілля – і це помітно. Навесні, коли можна було в прохолодну погоду проводити час у затишному приміщенні в спілкуванні, іграх чи власних справах, заклад був зачинений на карантин. Зараз, влітку, після того, як ввели адаптивний карантин, людей мало. Щоб їх залучити, вчусь просувати антікафе у соцмережах, наскільки це можливо.
На запитання, чи не збирається полишати антікафе, Тетяна ствердно відповіла – «ні»:
– Досить багато вкладено і сил громадської організації, і моїх, і мого чоловіка, який робив всю важку ремонтну роботу в закладі. Шкода лишати цю справу. Хоча фактично всю свою підприємницьку зарплату я вкладаю в цей проєкт.
Зараз продумуємо моменти, які можуть залучити людей:
- вивчення й чітка градація цільової аудиторії;
- введення певних традицій;
- соціальні акції чи флешмоби;
- активне просування у соцмережах
Але це все направлене на залучення постійних відвідувачів. Поки що їх небагато, й ми легко вписуємось у карантинні вимоги, бо площа закладу 70 квадратних метрів, а водночас там знаходиться максимум 5 людей. Але перед карантинними обмеженнями такі заклади безсилі. Адже основний акцент тут не на продажі їжі чи іншої продукції, яку можна надіслати кур’єром, дати на винос чи відправити поштою. Сама суть у перебуванні саме в закладі – й з цим нічого не вдієш.
Проте сподіваюсь, що ситуація з COVID-19 вирішиться й в антікафе ми зможемо повернутись якщо не до колишніх умов, то адаптуватись до нових. Головне, щоб люди не втрачали бажання спілкуватись, щоб була фінансова стабільність у країні та родинах.
Як дістатися до курортів Азова й оминути затори - в статті сайту О, Море.
