Посаду завідувача Верхньотерсянської амбулаторії (Воздвижівська ОТГ) 30-річний Сергій Ярмолич обіймає з лютого цього року. За цей час більшість жителів ОТГ вже пересвідчилися у його грамотності, уважності й відповідальності. Поспілкувалися з ним і журналісти Гуляйполе.City.
Ще з першого класу Сергій був упевнений – хоче стати лікарем. «Лікував» іграшки та тварин, і так проніс жагу до медицини через усі шкільні роки. Далі – навчання у Дніпропетровській медичній академії за спеціалізацією «Лікувальна справа». Із третього курсу – робота медичною сестрою (поняття “медбрат” на той час не було) в обласній дитячій лікарні. А потім були два роки інтернатури.
За цей період остаточно зрозумів, що медицина – його покликання. Сергій все більше усвідомлював – середнім медичним персоналом вже себе не відчуває. Хотілося бути більш затребуваним, самостійно ухвалювати рішення й допомагати людям вже як лікар.
Незважаючи на те, що багатьом молодим лікарям кортить поїхати у великі міста, Сергій волів повернутися працювати до Гуляйполя. Однак на той момент тут місця для молодого лікаря не було. Тож він погодився працювати трохи віддаленіше – у Новомиколаївці. Там і залишився майже на чотири роки.
А вже з 18 лютого 2020 року Сергій Ярмолич – лікар загальної практики сімейної медицини у Воздвижівській ОТГ. Окрім того, лікар веде свій блог про здоров’я у Фейсбуці й Інстаграмі.
«Я не полишав надій працювати на Гуляйпільщині»
На початку лютого Сергій Ярмолич познайомився із директором Гуляйпільського Центру первинної медико-санітарної допомоги Максимом Войтюком, якому й розповів, що хоче працювати у Гуляйполі. Довго чекати не довелося: приблизно за два тижні надійшла пропозиція про роботу в Верхньотерсянській амбулаторії.
Верхньотерсянська амбулаторія
- Я погодився одразу й зовсім не розчарований. Навпаки, з кожним днем я все більше й більше закохуюся у цю роботу. Тут чудовий колектив, чудове ставлення, досвідчені люди, які знають, що роблять і чого хочуть. Окрім того, відчувається колосальна підтримка з боку керівництва Воздвижівської ОТГ, сільгосппідприємств та гуляйпільського ЦПМСД. Вони зацікавлені у тому, щоб люди на селі отримували належну медичну допомогу. І загалом, якщо ти можеш надати допомогу, то яка різниця де саме ти її надаєш? Люди однакові всюди – і в місті, і в селі. Загалом кожен медик має безліч можливостей довести – медицина на Гуляйпільщині нічим не гірша від інших, – говорить лікар.
Сергій Ігорович із колегами: Іриною Слівінською, Оленою Пінчук та Людмилою Тилик
Головне - хотіти працювати й розвиватися, вважає Сергій Ігорович. Та зазначає: самовдосконалення ніколи не завадить та думає про додаткову спеціальність – невропатологію:
- Жителі сільської місцевості займаються переважно сільським господарством, зокрема тваринництвом, а це суттєве навантаження на хребет і як результат – остеохондроз чи взагалі грижа. Тож хотілося б допомагати людям справлятися із цими труднощами.
До карантину селяни поставилися свідомо та відповідально
Сергій Ігорович, робота якого почалася за кілька місяців до введення карантину, обслуговує пацієнтів Верхньотерсянської, Воздвижівської амбулаторій, Долинського фельдшерського пункту, а також прилеглі села. У середньому за зміну в одному селі звертаються близько 15 людей. Додаткові прийоми – виклики додому, тож роботи вистачає.
Перед школою дітвора "посипала" на медогляд
90% звернень – застуда й хронічні захворювання. Також скаржаться на перепади артеріального тиску та серцево-судинні захворювання. Серед пацієнтів переважають діти та пенсіонери. Відвідувачі зазначають – карантин вже так набрид, «але що поробиш».
- Із самого початку ніхто не панікував, і вже на другий тиждень карантину люди прийняли правила безпеки, як належне. Якщо немає гострої потреби, звертаються за допомогою у телефонному режимі. Якщо приходять, то дотримуються встановлених норм: надягають маски, тримають дистанцію – все в межах дозволеного і визначених умов. Ми, медики, також все більше переходимо на вебінари (збори онлайн), що значно спрощує роботу, зокрема економить час, – говорить пан Сергій.
Якщо з лікарями можна зв’язатися дистанційно, то з лабораторними дослідженнями важче, каже Сергій Ярмолич. Стало легше, коли взимку в амбулаторію придбали медично-діагностичний комплекс, який дозволяє зробити кардіограму.
– Я хотів, аби стали доступні лабораторні дослідження, які вкрай необхідні для діагностики захворювань і контролю лікування. Навесні я звернувся до спонсора – місцевого аграрія. Він зголосився допомогти і взяв на себе фінансування й утримання лабораторії, зокрема й виплату заробітної плати лаборантці. Тож тепер на базі Верхньотерсянської амбулаторії ми можемо робити загальний аналіз крові, кров на цукор та аналіз сечі.
Фельдшер-лаборант Олена Пінчук за роботою
- Нам, до речі, дуже пощастило, що у нашому колективі вже була фельдшерка-лаборантка, і не довелося шукати окремого спеціаліста. Однак їй доводиться нелегко – спочатку у лабораторії обслуговували пацієнтів лише Верхньої Терси, а тепер сюди приїжджають жителі Воздвижівки, Долинки та інших сіл ОТГ, – говорить лікар.
Сімейному лікарю у селі практики більш ніж вдосталь
- Сімейний лікар – універсальний фахівець, якому доводиться стикатися і із застудами, і з травмами, і з різними видами запалень. Щонайменше сімейний лікар за скаргами та симптомами має визначити патології й направити пацієнта до вузького спеціаліста. А як максимум – допомогти самотужки. Мені часто доводилося мати справу із пацієнтами, яким потрібна хірургічна допомога (операції з фурункулами тощо). Тож практика колосальна. А от кому б її було мало, так це саме лікарям вузької спеціалізації, бо ж якраз сімейні лікарі іноді залишають їх без пацієнтів. Тож якраз саме сімейному лікарю, і саме в селі практики більше, ніж у місті, – говорить медик.
Із молодим лікарем підписали близько 1500 декларацій.
Щодо зарплати, то з реформою вона зросла. Однак із зростанням доходів зростають і витрати. Сергій Ігорович зазначає: вистачає не на усе, як власне й багатьом:
- Щоб не занурюватися у цифри, скажу так – нещодавно дивився
- Лікарі – представники однієї із професій, котрим дуже мало залишається часу на особисте життя. Однак коли він є, то вирушаємо із сім’єю десь за місто, аби побути поза буденністю та проблемами. Загалом дружина не без здивування відзначила, що зі зміною місця роботи час мого перебування вдома збільшився, і це тішить і її, і мене, і дітей.
