"Залишається тільки сподіватися на краще..."
Нинішній українській владі люди не вірять. Скільки б ми не говорили слово «цукор», у роті солодше не стане. Три роки – це достатній термін, щоб не тільки провести реформи, а й отримати якісь позитивні результати. А їх немає. Люди перестали сподіватися на підтримку держави. Вони залишилися один на один зі своїми проблемами і вирішують їх власними силами. Позитивним є лише те, що діти ходять до дитячого садочка, навчаються в школах чи у вузах, усі живі-здорові, а на результати реформ і покращення рівня життя вже й не сподіваються. Зневірилися...
2016-й став черговим роком розбитих надій і втрачених ілюзій. У листопаді 2013 року в центр Києва на Майдан вийшли з надією на краще майбутнє українці, упевнені в тому, що підписання Угоди про Асоціацію з ЄС стане вступом до Євросоюзу й для нас відкриються нові можливості: робота в країнах Європи, європейські зарплати і високий рівень життя. Сьогодні ж у центрі Києва знову проходять мітинги. Тільки беруть у них участь уже відчайдушні й зубожілі українці, а ще більше людей перебувають удома і рахують останні копійки, роздумуючи над тим, що робити: сплатити частину непосильних тарифів чи купити хліба, бо м'ясо, масло та ковбаса перетворилися на предмети розкоші для 2/3 українців. Країна загрузла в корупції, про що свідчать скандальні записи керівництва НБУ, офшорні справи президента, а майновий стан і доходи представників української влади, які відображаються в Е-деклараціях, стали шоком не тільки для простих людей, а й для лідерів Західних країн, які починають згортати програми фінансової допомоги Україні.
Я повністю розділяю думку 75 % українців, які згідно соціологічних опитувань вважають, що другий Майдан не досяг поставлених цілей. 78 % українців, згідно опитування соціологічної служби «Рейтинг», вважають, що країна рухається в неправильному напрямку, 89 % українців говорять про те, що їх соціально-економ
Наприклад, у чому полягає реформа у сфері енергетики? У 2013 році під час правління так званої «злочинної влади» ціна на газ становила 725 грн. за тисячу кубометрів. Три роки потому тисяча кубометрів газу коштує 6879 грн. Він здорожчав майже в 10 разів. А наскільки зросла мінімальна зарплата? З 1147 грн. до 1550 грн. На 400 грн. або в півтора рази. Навіть якщо уряд виконає свою обіцянку і збільшить мінімальну зарплату до 3200 грн., усе одно темпи зростання ціни на газ і мінімальної зарплати порівняти неможливо – у 10 разів та в 3 рази. Як людям вижити? У 2014 році за даними Інституту демографії і соціології Академії наук України за межею бідності жило 28 % населення України. За підсумками 2015 року їх стало 59 %. Даних 2016 року ще немає, але можна не сумніватися, що цифра зросте ще більше. Не один мільйон українців вирушили на роботу за кордон ,в пошуках кращого життя. На жаль, сьогодні Україна переживає занепад в економіці, сільському господарстві та промисловості. Без розвитку економіки рухатися вперед нам буде важко, адже це основа розвитку соціальної сфери, територій і країни взагалі.
На мій погляд, влада недостатньо переймається проблемами ремонту доріг, газифікації, зокрема у Гуляйпільському районі вирішення цих питань призупинено ще в 2013-му році. Є зрушення в питанні з водозабезпечення
Що стосується ремонту доріг, то в Україні їх проводять турецькі кампанії, де працюють не лише українці, а й іноземці, та найгірше те, що створений попит задовольняється турецьким, японським, китайським, – чиїм завгодно, але не українським товаровиробником
І те, що пропонує влада по збільшенню пенсій і заробітних плат, теж не принесе довгоочікуваного "покращення", адже щойно заговорили про їх підвищення, ціни відразу зросли на все: на електроенергію, на продукти харчування, а зарплата все ще залишається на місці, не говорячи вже про пенсії.
Таке підвищення заробітної плати без збільшення обсягів виробництва і вартості виробничої продукції заганяє підприємства у безвихідь, особливо ті, які працюють прозоро. Люди також не розуміють те, чому не індексуються пенсії і зарплати, адже вони не набагато більші від мінімальних, і зароблені своєю працею. Держава проводить реформи, які торкнулися майже всіх галузей, але позитивного результату ні правоохоронна система, ні медицина, ні освіта так і не отримали. Чому ж влада не перегляне сам механізм їх проведення, не запитає в простих українців: а чи потрібні вони їм узагалі? Які реформи були проведені в галузі сільського господарства? Ніяких. Але держава не забула забрати значну частину пільг, зокрема спецподаток на ПДВ. У сільгосппідприєм
І так в усіх галузях, за яку не візьмись. Усі реформи були замінені банальним зростанням цін або скороченням бюджетних витрат. А що значить скоротити витрати на освіту чи медицину? Закриття лікарень, ФАПів або шкіл - ось цим влада успішно і займається. Улітку на 10000 чоловік у Запорізькій області було 85 ліжко-місць. З жовтня цього року за нормативами Міністерства охорони здоров'я їх повинно залишитися 60. Кількість місць у палатах має скоротитися з 14 691 до 10 559 одиниць, оскільки гроші на медицину виділяють із розрахунку на ліжко – то буде й скорочення фінансування, а отже, звільнення медперсоналу і закриття медзакладів. Схожа ситуація і в освіті. В області в подальшому планується закриття шкіл, або як це зараз називають "оптимізація". Але це тільки початок.
Про реформи у системі правоохоронних органів і говорити не хочеться. Злочинність зросла в рази. Убивства, крадіжки, пограбування стали нормою життя. А ось розкриття злочинів різко знизилося. Та що тут говорити, коли поліція між собою домовитися не може, що призводить до численних жертв. Одна перестрілка в Княжичах між двома загонами поліції чого варта. Будь-які реформи повинні покращувати життя людей, а якщо цього не відбувається, то це не реформи, а знущання над людьми.
Говорять, ще реформування необхідне для вступу країни до Євросоюзу, а чи потрібні ми йому? У Євросоюз ми повинні увійти міцною державою із сильною армією та фінансовою стабільністю, а з тими проблемами, які сьогодні є в нашої держави, ми там нікому не потрібні. А хто буде розраховуватися за кредити МВФ? Діюча Верховна Рада зараз не приймає очікуваних і таких потрібних законопроектів, які були б спрямовані на вирішення соціальних проблем. Нинішні законотворці закривають очі на одне із найболючиших питань - це вивезення лісу із Закарпаття за борги. Можливо, воно й не болить Запорізькій області, але все це - Україна, захист її екології. Невже в обмін на кредит у 600 мільйонів влада вважає за потрібне піти на остаточне знищення українських лісів, що може призвести до екологічної катастрофи? Що ми залишимо нашим нащадкам? Борги, переписану історію, знищену природу? Про це варто замислитися кожному.
Паски затягнули вже далі нікуди! Зараз влада повинна рішуче діяти, займатися розвитком економіки, а не радити "пити валідол тим, хто кричить, що все пропало", як це зробив Прем'єр-міністр Гройсман. На жаль, деякі українці не можуть навіть дозволити собі придбати цей валідол, тому з такими лозунгами варто бути обережнішими.
А найголовніше питання, яке потребує термінового вирішення, - це припинення війни на Донбасі. І взагалі, про який розвиток країни можна говорити, якщо на Сході країни йде війна. Її обіцяли зупинити вже через три місяці, а хлопці й досі продовжують гинути. Про мир говорять усі, про нього мріють діти, тому війна повинна бути зупинена, не дивлячись ні на що. В історії не було жодної країни, у якій би йшли бойові дії паралельно з успішними реформи чи підвищенням добробут людей. Поки йде війна, вони будуть жити все гірше й гірше. Мир на Донбасі дозволить витрачати кошти не на війну, а на розвиток економіки, на підвищення соціальних стандартів. А підвищення купівельної спроможності людей дасть поштовх розвитку вітчизняної промисловості.
Народ мріє про те, щоб нарешті в країні запанував мир, зупинилося зростання цін, стали справедливими заробітні плати і пенсії, з'явилися нові робочі місця і впевненість у завтрашньому дні.
Напередодні Нового року хочу побажати Всім, здійснення мрій та задумів, здоров'я і добробуту вам та вашим рідним, і щоб наша країна знову стала вільною, мирною та квітучою державою.
З повагою Олександр Дудка, народний депутат Верховної Ради України VII скликання
