Оце так живе третій поверх друкарні:
"За 86 років існування єдиної в районі газети «Голос Гуляйпілля» ні чиновники, ні депутати не звертали уваги на те, в яких умовах доводилося працювати журналістам «районки»! Очолюючи колектив вже більше року, я до сих пір не можу зрушити питання ремонту покрівлі будинку друкарні, (який, до речі є комунальним закладом районної ради), і в якому на третьому останньому поверсі знаходиться наша редакція. Не раз зверталася з цим питанням до голови районної ради, до депутатів, але вони не розглянули його серйозно та зважено. Дах будинку настільки зносився, що дощова вода тече кабінетами, коридорами, а зараз вже дісталася першого поверху. Деякі кабінети на поверсі зачинені і відключені від електрики! І це триває вже більше 10-ти років! Це – біда! І прикро, що про це сьогодні НІХТО не хоче говорити. Зараз депутатів цікавлять вибори. Тому і розкидаються популістськими обіцянками – «допомогти» та «вирішити»! На жаль, ні керівники-попередники минулих років, прізвища яких всім достеменно відомі, ні сьогоднішні на це не зважають та не реагують".
Слова головного редактора газети "Голос Гуляйпілля", опубліковані у статті в номері від 13 квітня, повністю розкривають усю суть питання - і додати нічого. Що цікаво, "мешканці" прилеглих до дощової ріки на підлозі навіть якоїсь ряднини на калюжу не кинули. Йдіть, люди, та ковзайтеся, а моя хата скраю... Хоча ж насправді у своїй хаті, певно, свого часу всюди відра та миски підставляли...
