Схоже, люди стали більш поважно відноситися до природи і, безпосередньо, до рідної ріки. В Гайчурі активно тече життя – ним весело снують мальки та дорослі рибки, клопи-водомірки та жабенята – все як має бути. Однак все одно стан прибережної зони водойму бажає бути кращим.
29 квітня, під час щорічного суботника з прибирання Гайчура, організованого громадською організацією «Гуляйпільські рибалки» та до якого могли долучитися усі бажаючі, який тільки непотріб не виловлювали у воді та не збирали з берегу: пластикові та скляні пляшки з-під пива та інших алкогольних напоїв, пакети та обгортки від продуктів харчування, одноразовий посуд, автомобільні покришки, одяг, взуття, дитяча пустушка та навіть ретельно закручений мішок із, судячи з запаху, мертвою твариною – поросям або ж собакою. Що там напевне було, з’ясовувати ніхто не наважився, але обурив той факт, що декому вистачає совісті викидати, вибачте, трупи у річку. Хіба що даний господар хотів привабити таким чином раків, однак відраза від побаченого не зникла.
Загалом, більше 20 небайдужих людей, серед яких, до речі, були і діти, і дорослі, розосередилися берегами ріки, починаючи від «Круч» до Бочанського моста. Під ретельний огляд потрапили найулюбленіші молоддю місця відпочинку, однак не лише учасники пікніків стали винуватцями засмічення: місцеві мешканці також стали співучасниками беззаконня, виносячи до ріки своє домашнє сміття та залишаючи його на березі окремими купами. Та навіть враховуючи і цей факт, кількість зібраного сміття не перевищила й половини традиційного причепа.
Що цікаво, «Гуляйпільські рибалки» проводять подібний рейд двічі – перший, глобальний, перед травневими святами і другий – після. На питання, чому ж не можна один раз, після свят, «рибалки» відповіли, що «хочеться, аби гуляйпільці приходили на чистенькі місцини, і відпочинок був повноцінним».
Тішить, що є люди, яким небайдужий комфорт інших. Аби ж і відпочиваючі на Гайчурі були такими ж доброзичливими й відповідальними. Та бережно ставилися до природи. Бо вона не може сказати, що їй болить. А коли стане помітно, може бути й пізно. Та як можна губити таку красу?
Фото автора
