Приблизно так доводилося відповідати на численні запитання знайомих (а потім ще розшифровувати сказане) п’ятничного вечора 22 червня. Чому розшифровувати, бо, на жаль, багато гуляйпільців досі не в курсі відкриття ХАБу і його діяльності загалом (див. номер від 29 березня 2018 року). А «квартирник» - для більшості поняття взагалі нове, бо походить ще з радянських часів й представляє собою неофіційний концерт «по-домашньому» (у квартирі, гаражі, майстерні тощо) і не має комерційної спрямованості. Квартирник – це взаємодія й можливі варіації музично-вокального спілкування між музикантами-акустиками й публікою, а також гарний привід чудово провести час.
Саме такою і була та п’ятниця, котра зібрала разом поціновувачів акустичної музики у неформальній обстановці, за чашечкою запашної кави чи ароматного чаю з печивом та цукерочками або ж освіжаючими напоями. Вони, до речі, були дуже в нагоді, бо ж атмосфера у ХАБІ виявилась аж надто спекотною: і через погодні умови, і через настрій, який створили знайомі багатьом музиканти Вадим Домбровський, Олексій Гайворонський, Ігор Кравченко, Сергій Гарбут і Павло Мельников. З-під їх магічних струн виринали улюблені хіти гуртів 90-х, котрі й зараз не втрачають свої популярності: «Кіно» (21 червня Віктору Цою, до речі, теж палкому прихильнику квартирників, виповнилося б 56 років, - авт.), «Ляпис Трубецкой», «Жуки». Звучали й легендарні пісні Володимира Висоцького, композиції на вірші Сергія Єсеніна, а також місцеві шлягери з репертуару гуляйпільського рок-гурту «Демент». Приємною несподіванкою стала україномовна пісня Василя Гонтарського, більше відомого як Вася Club - «Конокрад» у виконанні Вадима Домбровського – зазвичай, від нього чули лише російські композиції. Однак, на думку учасників квартирника, українська пісня йому дуже пасує.
Певним чином свої виступи хлопці присвятили Ігорю Тихенку, котрий завжди мріяв про відродження дворової, живої музики… Хвилиною мовчання присутні вшанували його пам'ять… Однак у житті Ігор не любив сумувати, тож і концерт видався потужно-позитивним.
Варто відзначити той факт, що НЕ БУЛО ЖОДНОЇ ПІСНІ, якій би НЕ ПІДСПІВУВАЛИ слухачі. Дехто навіть і пританцьовував. Незважаючи, що місця було не так і багато - гості сиділи й на стільцях, і на дерев’яних піддонах із подушками (дуже зручна річ, між іншим, і стильна, котра часто й успішно застосовується в оформленні сучасних інтер’єрів не лише веранд і студій, а й житлових приміщень, - авт.), й просто на підлозі на килимках – танцям територія все одно знайшлася. Особливо це до душі було малятам, які також відвідали квартирник разом з батьками. Та навіть представники старшого покоління, котрих ми звикли бачити у повсякденні суворими та оточеними проблемами, того вечора посміхалися, сміялися із жартів виконавців, натхненно плескали у ритм пісень й завзято притупцьовували на місці. Щирість, злагодженість, затишок та взаєморозуміння – це та атмосфера, яка панувала того вечора, і якої нам так не вистачає у повсякденні.
Про що це говорить? Що можна бути єдиним цілим, маючи різні захоплення і різні погляди на життя, однак знаходити шляхи і точки єднання між людьми, якого віку вони б не були, який би не мали соціальний стан і яку б посаду не обіймали. Так, нехай ХАБ не має сьогодні матеріальних «пишнот», за якими останнім часом звикли все оцінювати. Однак він має набагато більше – душу. І з кожним днем, завдяки невтомній роботі ГО «Інтеграція та розвиток» й активних і небайдужих людей, ця душа стає дедалі ширшою…
