Спілкувались, дарували книги та говорили про літературу. Все це - на зустрічі читацького клубу Гуляйполя, який зібрав у своєму колі читачів різного віку - від школярів до вже дорослих людей.
Прийшли не з порожніми руками. До антикафе, яке діє, як соціальний проект ХАБу, у містично-звичайний день, п’ятницю 13 липня, відвідувачі принесли книги тих жанрів, які самі полюбляють читати. Найбільшим за кількістю видань стала серія книг Артура Конан Дойла – з 1 по 10 видання. Були подаровані антикафе й книги Роберта Хайнлайна та Анастасії Нових. Родзинкою став авторський подарунок від гуляйпільської поетеси Вікторії Забави – два примірники збірки її віршів «Соло на лавровому листі».
У колі книголюбів зібралося 16 гуляйпільців. Про що говорили представники різних поколінь із розбіжними світоглядами? Звісно, про літературу. Про класиків та сучасників, про найближчі по духу художні твори та про улюблених авторів. От ви знаєте, яке розмаїття жанрів читають гуляйпільці? Практично ні в кого з присутніх на зустрічі клубу не співпали смаки. Тут називались: історична, наукова, філософська, пригодницька та дитяча література, наукова фантастика та фентезі, видання класиків, детективи та антиутопії. Брали участь у невеликих дискусіях. Наприклад: чи давали ви собі відповідь на те, хто є класиком літератури. Той, чиї книги читають і через 100 років, як зазначила учасниця клубу Наталія? Чи того, хто мав безліч послідовників у своїй творчості, як зазначив Ігор? А чи замислювались, що нас спонукає читати? Можливо, ми хочемо знайти відповіді на певні питання чи долучитись до чогось особливого… А може і те, й інше? Усі ці аспекти обговорили учасники клубу. Але вони були солідарні в одному – читання, особливо якісної літератури, розширює горизонти свідомості та світосприйняття, гарно тренує розум. І це правда.
Окремим словом згадали шкільну програму, зазначивши, що твори, які за шкільною партою не завжди сприймались, тепер, з висоти отриманого досвіду, розкриваються по-іншому. Та навіть казки інтерпретуються інакше. До речі, згадувалось про таке заняття, як казкотерапія.
Говорили й про формат книг. І тут читачі однаково захищали паперові, електронні чи то аудіокниги. Плюсом паперової книги була визнана її класичність, електронної (особливо для молодих мам) – зручність читання навіть у темній кімнаті й неможливість залишити на ній автографи майбутніх читачів. Аудіокнига, як зазначили її прихильники, значно економить час. Бо можна поєднувати фізичний труд та читання.
Вели мову про те, що краще читати, коли на душі неспокійно; про літературних героїв, з якими асоціювали себе. Слід віддати належне очільнику клубу Наталії Плютинській, яка підготувала досить цікаві питання, що допомогли підтримати бесіду. Підсумовуючи захід, вона зазначила, що читацький клуб Гуляйполя – об’єднання, яке виникло як дружне коло однодумців.
«Я була в антикафе міст, більших за Гуляйполе. І далеко не завжди на їх заходи приходило стільки людей, скільки прийшло сьогодні на зібрання клубу. Це не може не надихати, - пояснила Наталія Плютинська. - Ми орієнтовані на комфортне спілкування, на осмислення літератури і власних ідей, на мислення, яке веде до створення, а не до споживання. Раді новим знайомствам і цікавим особистостям. Наш клуб відкритий для тих, для кого література – невід’ємна складова життя. Тож сподіваємось знайти людей, які готові читати і думати».
Доречним був зворотний зв'язок, де присутні могли висловитись щодо подальшого формату зустрічей і відверто висловити свої зауваження та очікування .
Серед учасників клубу були й ті, хто вже спробував себе в авторстві. Хтось пише вірші, хтось тексти пісень, хтось – прозу. Тож на майбутнє цілком можлива зустріч літераторів. У планах на наступні зустрічі читацького клубу Гуляйполя – обговорення творів певних авторів.
P.S. Що стосується планів ХАБу, то тут очікують проведення другого квартирника. Планують цими вихідними організувати майстер-клас з народно-прикладної творчості та прохають замовити тепле слівце про їх спонсора – БФ «Карітас Запоріжжя».
