Мені 31 рік, я живу в Гуляйполі майже все життя, і нещодавно я захворіла на коронавірус. Чому я хочу розказати свою історію? По-перше, надто багато людей не сприймають COVID-19 серйозно. По-друге, мій досвід не надто типовий та може показати деякі гострі моменти, на які пацієнтам насамперед треба звернути увагу. Розповідаю анонімно, адже афішувати своє ім’я – не краща ідея для жительки маленького міста.
Жовтень для мене почався не дуже вдало. Вже кілька днів як я хворіла. Застуда. Осінь, холодні ночі – що дивного? Легкий кашель та біль у горлі змінився звичайним нежитем. Все як завжди. Майже все. Цю «застуду» вирізняла неймовірна пітливість – така, якої не було і влітку, а ще – холодні пальці на ногах, які злегка німіли. Температури майже не було, якісь нещасні 37,2.
Я не дуже люблю ходити по лікарям. Звикла пом’якшувати симптоми таблетками і чекати кращих часів. Тим паче, що працюю я вдома на фрілансі, тож лікарняний оформлювати не треба було. Цього разу щось не спрацьовувало. Саме тому мені довелося піти до сімейного лікаря.
Я боялася пневмонії та ураження легень
Була п’ятниця, 9 жовтня. Я хворіла вже майже два тижні. В середу мені стало трохи легше і я вже вирішила, що ось воно – позбавлення. Та пальці продовжували німіти, пітливість не зникала, а у грудях з'явився давучий біль – наче хтось затягнув на мені тугий корсет. Я боялася пневмонії та ураження легень.
Цікавий факт: лікар заповнював документи з моїх слів та трохи ще “придумав”: мені не слухали грудну клітину, не міряли тиск, не дивилися горло. Проте у картці була відмічена і відсутність хрипів, і тони серця, навіть стан язика і живота. Я почувала себе не надто добре. Чесно кажучи, насилу допленталася до кабінету через сильну слабкість і сонливість, тому допитуватися, що і як в мене не було ніяких сил.
Мене турбувала ще одна проблема, яка коренилась у моїй залежності від судинозвужувальних крапель для носа. Цієї зими в мене почався отит, і отоларингиня мені сказала, що його не можна вилікувати без того, щоб позбутися вазомоторного риніту (це так називається моя залежність). Краплі проти отиту я все ж капала, щоб зняти запалення. Періодично допомагало, але вуха знову почали турбувати, тож я відвідала отоларингиню, кабінет якої був якраз поряд. Вона також приписала мені лікування з кількома найменуваннями ліків і сказала прийти в понеділок, щоб можна було глянути, як в мене справи. Тож чекати понеділка і пити ліки.
Закупилась я в аптеці на більш ніж 700 гривень – все виявилося досить дорогим. Але що робити? Приймала всі ліки за призначенням і чекала.
Зазвичай, коли хворієш, знаєш, що є ліки. А тут що робити?
У понеділок перше, що я зробила – це пішла до отоларингині. Вона мені сказала зранку не капати судинозвужувальні краплі, тому єдине, про що я думала – це швидше пройти огляд та закапати носа. Під час огляду лікарка побачила у мене направлення на рентген з припискою, що є підозра на пневмонію. Вона дуже здивувалася, дізнавшись, що мене ще не відправляли на ПЛР-тест і навіть не збираються. Оглянувши мене, вона сказала, що наступного разу прийме мене, коли у мене буде негативний тест на коронавірус.
Я пішла на рентген. Він показав, що в мене немає пневмонії і мені трохи відлягло. Сказали, що в мене бронхіт. З цим результатом я й пішла до сімейного лікаря. Він заповнював багато паперів, сказав, що мені треба продовжувати лікуватися як і до цього. І я згадала про вимогу ЛОРа. Тоді мені і виписали направлення на тест ПЛР – це мазок з рота і носа. У той же день я його пройшла.
До останнього сподівалася, що це пов’язано з моїми ринітними проблемами. Після дзвінка я відчула розгубленість. Зазвичай, коли хворієш, знаєш, що є таблетки та інші препарати, є ліки. А тут що робити? Лише дивитися, щоб не стало гірше.
На щастя, гірше мені не стало. Була дуже велика слабкість, пітливість зникла, проте біль у грудях, здавленість, відчувалась дуже сильно. Температура була лише ввечері та вночі, та ж сама – 37,2. В інтернеті нагуглила, що це субфебрильна температура, яка може свідчити про уповільнений запальний процес.
Я майже не кашляла – пару разів на день і то, кашель був слабким. Цікаво, що коли мені виписували направлення на ПЛР-тест, і медсестра написала мою реальну температуру, сімейний лікар сказав, щоб писала вищу, бо з такою робити тест не будуть. Також лікар казав, що в мене немає симптомів COVID-19. Тим не менш, коронавірус у мене був.
Мій досвід показав, що статистика по COVID-19 може бути заниженою
Мене завжди дивували люди, які пишуть, що зараз всім приписують цю хворобу. Ще більше вони мене дивують зараз. Якби не вимога отоларингині, я б досі ходила «без симптомів ковіду», заражала людей, в тому числі рідних, які можуть постраждати від хвороби досить суттєво. Мене дивує і сімейний лікар, який не зробив жодного обстеження, не направив мене на загальний аналіз крові, а лише склав уявлення про хворобу з моїх слів і, я впевнена, сумлінно заповнив папери. Зараз пацієнт має сам подбати про своє здоров’я.
Мій досвід показав мені, що статистика по COVID-19 може бути сильно заниженою через те, що не всіх направляють на тестування та не всі взагалі звертаються до лікаря (і на це є причини). Тому треба берегти себе. Так, маски та обмеження набридли, дуже набридли. Але зараз падати на спину і дригати ногами, як вередливе дитя, не вихід. Від того, що людям не хочеться, щоб вірус був таким заразним, від того, що комусь нудно і він вірить у теорії змов, вірус не зникне. Добре, якщо він пройде легко. Погано, якщо ним заразяться ваші рідні і близькі, які не витримають хвороби. Тому будьте уважними та свідомими.
