Два роки тому, а саме: 2 травня 2019 року депутати Гуляйпільської міської ОТГ разом із міським головою Сергієм Ярмаком на сесії ухвалили рішення про придбання у власність громади історичної раритетної пам’ятки – колишньої хати брата Нестора Махна Карпа Івановича, де часто бував сам Нестор і де засідав штаб його армії. Ця хата, як відомо багатьом землякам, розташована в Гуляйполі на вулиці Трудовій, 144.
Придбавши надто стареньку будівлю, яка «бачила» і пережила багато історичних подій, місцева влада вирішила зробити з неї Будинок-музей родини непохитного батька Махна. Вирішила і робить…
В міру матеріальних можливостей цю садибу продовжують облагороджувати, аби не соромно було її показати і організувати екскурсії для земляків та гостей нашого славного міста.
Буквально днями біля родинної садиби Махнів земляки втілили в життя ще один проект – збудували новий паркан, встановили нові ворота, на яких з’явилися табуни коней, але, на жаль, металевих, така ж махновська тачанка та написи про авторів, меценатів, виробників, замовників. Так, авторами даного проекту стали запорізький художник Андрій ЯРЕМКО та директор ДП «Механічний завод АТ «Мотор Січ», поціновувач історії рідного краю Анатолій СЕМЕНЮТА, меценатом виступив наш відомий місцевий аграрій Сергій КУРМАН. Виготовили дану споруду працівники ДП «Механічний завод АТ «Мотор Січ» на замовлення Гуляйпільської міської ради.
Мешканці вулиці Трудової та ті, хто вже бачив оновлену територію Будинку-музею, вражені реалізацією даного проекту, його ідеєю і виконанням. «Любується» новим парканом і Нестор Іванович, котрий «ніби присів» на невеличкому постаменті праворуч від входу в дім – нібито щойно повернувся з походу…
Чим же так приваблює донині наших співвітчизників персона батька Махна? Адже досі не забуті гасла з махновських тачанок «Всіх не переб’єш, останнього не спіймаєш». А приспівки часів громадянської війни охоче співають як музиканти на концертах, так і прості люди під час застіль: «Эх, яблочко, да ты мочёное, едет батька Махно, знамя чёрное…». Це означає, що в народній свідомості анархістська ідея облаштування світу пустила значне коріння. Особливо часто слово «махновщина» зазвучало з початком нинішнього протистояння в Україні, як характеристика революційного романтизму і принципів народної демократії.
Все життя Махна було нескінченною боротьбою
«Непохитний батько» став живим ідеалом для анархістів усього світу. Йому вдалося створити власну державу в державі, влаштувати комуни в підвладних йому містах, налагодити виробництво, відкрити школи, профспілки, створити всі умови для мирного життя простих людей, не нехтуючи принципами анархії.
Інтерес до особистості Нестора з часом не тільки не послаблюється, а навпаки, збільшується. І скільки б радянська влада не наводила «яскравих і цікавих доказів», аби дискредитувати Махна і зробити з нього звичайного бандита при владі, нічого не вийшло. Важко сперечатися з фактом того, що принципи Нестора базувались на демократичних основах самоорганізації, ініціативності та демократії. Це був революційний, хоч і наївний, в своїй унікальній авторській методиці спосіб державотворення.
Махно зміг організувати, очолити і переможно продовжити народне повстання, вселити жах і в німців, і в петлюрівців, і в білогвардійців, і в більшовиків. Малограмотний, що не мав військової освіти, Нестор Махно створив 250-тисячну Українську Повстанську Армію й успішно громив блискучих генералів Врангеля і Денікіна, і по праву може вважатися одним з кращих воєначальників громадянської війни.
Після Махна анархізм перестав існувати як політична сила
По суті, махновці повторили історичну долю запорізького козацтва, блискуче провели бої, вразили людство своєю військовою майстерністю, винахідливістю і відвагою, вмінням згуртуватись і волелюбством, до кінця відіграли свою політичну і військову роль, і були знищені зрадою союзників після того, як у більшовиків відпала необхідність у підтримці Української Повстанської Армії. Мужність, сила і наївність водночас. Але це вже зовсім інша історія…
