24 лютого змінилося життя мільйонів українців. Російські війська вдерлися на територію України, несучи з собою смерть та руйнування. В противагу їм українські воїни консолідували всі сили та стали на захист рідної землі. Багато жінок разом із дітьми були вимушені евакуюватися в більш безпечні міста. Однією з таких людей стала Юлія Галкіна, яка на початку повномасштабного вторгнення виїхала із Маріуполя до Гуляйполя, а згодом із Гуляйполя закордон — в Німеччину. Редакція Гуляйполе.City поспілкувалась з Юлію про те, як змінилося її життя після початку війни.
До початку повномасштабної війни Юлія Галкіна була у декретній відпустці та насолоджувалася материнством удруге, бо перша вагітність співпала з обстрілом Маріуполя в січні 2015 року. Тоді вони також виїжджали до Гуляйполя та винаймали житло і чекали на народження первістка. Але, на жаль, історія повторилася. І війна знову змусила Юлію покидати рідну домівку.
«Не судилося мені спокійно займатися вихованням дітей, тепер мені самій доведеться дбати про них. Їх батько з перших днів війни вступив до ТРО в парамедичну бригаду м. Маріуполя, на зв'язок не виходить вже два місяці», — поділилися Юлія.
Моя психіка допомогла пережити паніку заздалегідь
Початок повномасштабного вторгнення застав Юлію вдома — в м. Маріуполь. До 24 лютого вона не вірила в російсько-українську війну, але інтуїтивно про це здогадувалася. Її відчуття підкріплювалися аналітичною інформацією зі статей та спілкуванням з воєннозобов’язаними людьми. Юлія думала, що розпочнеться локальний конфлікт.
«23 лютого я вперше в житті у мене була панічна атака і я не могла нічого вдіяти. Тільки під вечір після прогулянки з дітьми, розмови з друзями, я прийшла до тями. А вже 24 лютого о п'ятій ранку я спокійно і розважливо збирала речі, дітей, хом'яка, щоб вирушити в безпечне місце. Таке враження, що моя психіка допомогла пережити паніку заздалегідь», — поділилася Юлія спогадами.
Юлія Галкіна, остання світлина з дому в Маріуполі
Маріуполь-Гуляйполе-Запоріжжя-Дельменгорст
Разом з сім'єю Юлія приїхала о 9 ранку 24 лютого до Гуляйполя, думали, що війна не зачепить цю землю. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося, і російські війська дійшли до Гуляйполя і почалися його обстріли. І вже 10 березня Юлія разом з мамою та двома дітьми вирушити до м. Запоріжжя.
Щоб евакуюватися довелося виняйняти приватне авто, яке вирушило в колоні із трьох машин ввечері.
«В одній з автівок не було водія, — згадує Юлія — За кермом був п'ятнадцятирічний хлопчина, який віз дітей до Запоріжжя. Довіз. Дорога була через м. Покровку, в деяких місцях замінована. Та все вдалося, дякуємо водіям за сміливість».
Нові правила життя
Війна примусила Юлію з сім'єю виїхати до Німеччини. І зараз вони живуть поблизу Бремена в м. Дельменгорст. За її словами, в Німеччині українцям допомагають всі — і влада, і місцеві та ті, хто так приїхав отримати тимчасовий прихисток. Юлія каже, що зараз навіть з'явилися нові друзі, нові правила життя, нові обов'язки, нові цілі, нові хобі.
«Зайнятість мої здебільшого складаються з турботи про дітей, вивчення німецької та англійської мов, зацікавленості в традиціях і побуті німців, та пошуку нових життєвих мрій та сподівань»
Повернення додому, за словами Юлії, стане одним з найважливіших днів їх життя і традиційним святом їх сім'ї. В Україні залишаються рідні та друзі Юлії, з деякими з них немає зв'язку.
Бажаємо Юлії якнайшвидше об'єднатися в Україні зі своїми рідними та друзями.
