Повномасштабна війна 24 лютого кожного застала по-різному. Але усім однаково вселила страх перед подіями, який дуже швидко переріс у велике бажання дати відсіч російським окупантам, які непрохано прийшли на нашу вільну землю. І це бажання мало такий патріотичний порив, що під військкоматами вишиковувалися довжелезні черги.
Сьогодні ми публікуємо спогади жительки Гуляйполя Любові ГЕНЬБА.
У чому суть
За її словами, вже 4-5 березня росіяни наважилися вдертися на окраїни Гуляйполя. Думалось їм (вже тепер убієнним), так і буде. Та задиміла, закуріла застогнала земля вольностей махновських. Віднині вона зветься Махновська дуга.
«Тоді, в перші години війни, відчуття було, що дві гармати то тут, то там займають зручні позиції і б´ють туди, де непрохані зайди. Наші дорогі й дорогесенькі воїни, вони й досі там стоять заради нас, заради України. 8 березня і у транзисторі, який ще працював на батарейках, ми почули бравурні марші 50-х років у виконанні Утьосова. Все тіло здригнулося від цього святкового пафосу. Таке відчуття, як бачили в кіно, коли нацисти у другу світову, окуповували населений пункт і вмикали бравурну музику. Якраз це були нові рашисти, які окупували Пологи і під´єдналися до вишки, що транслює радіо на наш регіон. Відчували ненависть, відразу, мороз по шкірі. І пісня ставала пострілом у душу, наче ти її ніколи не чув», — згадує Любов.
Також вона розповіла, що на ранок 9 березня інтенсивність боїв наросла. Дійшов поговір про повну евакуацію.
«Думки не могла зібрати докупи, їхати куди? Збирала якісь речі, утирала ними сльози, які вже переходили в істерику. Ще було тепло у хаті, кіт Микита не розумів, що нас жде всіх. Машина наша, як на гріх, стояла прикута. Мотор не хотів працювати. Перед очима лише два велосипеди, на які поклали валізу та взяли рюкзак і пішли у степ широкий, а за нами вже гуркотіло і стріляло. Все життя лишилося вдома. Ще хата, що не захолола, забиті вікна і надія: ми повернемося скоро... В цей час переосмисли багато: друзі десь поділися, той, хто ще міг допомогти, не допоміг. Страх, відчуття кінця світу. І переляк, який став головним, бо, на жаль, розділив віру і доброту», — розповідає Любов ГЕНЬБА.
Повну історію можна почитати у газеті «Голос Гуляйпілля». Газету можна передплатити онлайн — оформлення займе до 5 хвилин часу. Необхідно просто зайти на головну сторінку сайту www.ukrposhta.ua в розділ «Передплатити», обрати потрібне видання за його назвою "Голос Гуляйпілля" чи передплатним індексом 61897, додати його «у кошик» й натиснути «оформити замовлення».
Обов’язково зазначте поштову адресу, на яку здійснюватиметься доставка обраних видань, та розрахуватися за оформлене замовлення платіжною карткою. Комісія за операцію оплати зі споживача додатково не береться.
Не відмовляйте собі у задоволенні читати улюблені видання або зробіть несподіваний та приємний подарунок своїм рідним та близьким, оформивши онлайн-передплату на їхню домашню адресу.
Тамара БОРТ, Гуляйполе.City
