У той лютневий день війна знову забрала життя молодого таланту, який міг прикрашати сцени світових концертних залів, але обрав оборону Батьківщини. 26 лютого 2025 року в місті Гуляйполі загинув молодший сержант Ємбрик Валентин - скрипаль, викладач, музикант, а віднедавна і воїн з позивним «Смичок». Йому було лише 24 роки.
Валентин належав до 75-го батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Того дня ворог підступно атакував українські позиції, скинувши керовану авіабомбу. Разом з Валентином зникли ще двоє бійців із Бурштина. Надія на диво ще жевріла в серцях рідних, друзів, побратимів. Та згодом офіційно підтвердили, що «Смичка» більше немає. Півтора місяця він вважався зниклим безвісти. І тепер йому назавжди 24. (Про долю двох інших мешканців Бурштину Андрія Лаща й Андрія Коваля, котрі зникли разом з Валентином інформації наразі немає).
«Хоча все і вказувало на можливу загибель, у наших серцях все ж жевріла маленька надія – очікування дива. На жаль, тепер ця надія змінилася на гіркий біль втрати», – повідомили в Бурштинській міській раді.
Від струн скрипки - до фронтової тиші
Ємбрик Валентин Миколайович народився 31 серпня 2000 року в Ужгороді, але виріс у Бурштині, що на Івано-Франківщині. Тут же закінчив гімназію, згодом - енергетичний коледж за економічним напрямом. Але його справжнім покликанням була музика. З дитинства Валентин захоплювався скрипкою, навчався у Бурштинській музичній школі, виступав в ансамблі «Кредо», брав участь у конкурсах, концертах і фестивалях.
Ця любов до музики вела його далі - у Київську академію мистецтв, де він отримав диплом бакалавра з відзнакою.
«Мій золотенький хлопчик вчився в Києві, працював, грав в оркестрах. Я так багато наїздилась на його концерти! Він писав вірші й музику! Ще мав жити й творити», - написала мама Галина Ємбрик.
Валентин працював у кількох музичних колективах, викладав у столичній музичній школі, а згодом вступив до магістратури в Київській муніципальній академії музики імені Р.Глієра.
«Ми з ним грали багато концертів, гастролювали до Львова, Ніжина, Ірпеня. Валентин був дуже світлою людиною. Завжди підіймав усім настрій. І головне – був справжнім свідомим громадянином України», – згадує скрипалька Катерина Косецька, колега по оркестру Rejouissance.
Скрипаль стає воїном
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році змінило все. Як і тисячі українців, Валентин не міг стояти осторонь. У січні 2023 року він добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. «Спершу треба виграти війну, щоб ми могли жити у вільній Україні», - казав тоді.
Хлопець не мав військової освіти, але це не зупинило його: самостійно опанував роботу оператора БПЛА, постійно навчався і вдосконалювався. Згодом з побратимами організував взвод «Махно-груп» - відважних, рішучих і досвідчених фахівців, які ефективно діяли на фронті, незважаючи на постійну небезпеку.
Їхня робота була життєво важливою. Вони виявляли ворожі позиції, координували артилерійський вогонь, знищували техніку і рятували життя. Але це ж робило їх мішенню для ворога.
Втрата, що болить
Герої не вмирають - говорять нам. Але для тих, хто знав Валентина, ця фраза - не кліше. Його світла усмішка, доброта, музика і патріотизм залишили слід у серцях багатьох. Його смерть - не просто черговий рядок у зведеннях. Це зламана доля, обірване майбутнє, невимовний біль.
У Бурштині його пам’ятають не лише як музиканта, а й як людину, яка завжди допомагала, яка не ховалася за чужими спинами. Він міг обрати життя на сцені, але обрав життя на передовій.
Назавжди в строю
Ім’я Валентина Ємбрика буде викарбуване у пам’яті мешканців його рідного міста та гуляйпільців, чиє місто він захищав, у серцях тих, хто з ним служив, у мелодіях, які він залишив після себе. Скрипаль, який узяв до рук зброю, став символом мужності й самопожертви.
Він хотів вільної України і за неї віддав найдорожче – своє молоде життя. Слава тобі, мужній і сміливий наш захисник, і доземний уклін від вдячних мешканців Гуляйпільщини!
Таміла ВІКТОРОВА, Тетяна ВЕЛИКА
