Редакція газети «Голос Гуляйпілля» звернулася до голови Гуляйпільської міської військової адміністрації Сергія ЯРМАКА з проханням розповісти як живе нині наше прифронтове місто, хто допомагає місцевій владі, яка наразі ситуація з обстрілами, який масштаб руйнувань та ін. І ось, що він нам повідомив:
- Гуляйполе - це місто, яке ворог намагається стерти з лиця землі вже понад три роки, але йому його не здолати. Ми знаходимось всього за шість кілометрів від позицій російських військ - щоденні обстріли стали для нас нормою. За ці три роки ми звикли жити під вогнем, але не скорилися. Навпаки - тримаємось, працюємо, допомагаємо один одному.
Обстріли не припиняються ні на день: керовані авіабомби, FPV-дрони, артилерія, міномети, системи залпового вогню. Щодня - до тридцяти ворожих дронів. Найгірше те, що коли ворог не знаходить військової цілі, він цілить по цивільних: будинки, автівки, лікарні, все, куди попаде.
Від початку широкомасштабного вторгнення ми втратили близько 60 мирних жителів, понад 130 поранено. Кожна така втрата - це біль, який неможливо забути.
Повна руйнація, але не моральна капітуляція
- Інфраструктура міста фактично знищена. Всі багатоповерхівки - а їх у нас 49 - мають пошкодження. Деякі повністю зруйновані. Те саме з приватним сектором - майже половина будинків зруйнована, інша - серйозно пошкоджена. Постраждали школи, садочки, лікарні, музей, синагога, млин, готель, історичні будівлі… Жоден об'єкт не лишився неушкодженим.
З березня 2022 року в місті немає світла, води, газу та стабільного зв’язку. Люди виживають завдяки пункту незламності, де можна отримати їжу, воду, тепло, підзарядити телефон, прийняти душ та отримати інші послуги. За понад три роки війни наші земляки вже пристосувалися до такого життя. І це дуже боляче, коли у 21 столітті люди вимушено живуть у підвалах і без елементарних зручностей. Але така реальність, на жаль. Їм раніше роздавали буржуйки, повербанки, ліхтарики, постільну білизну, засоби гігієни. Двічі на місяць видаємо продуктові набори.
Наразі в громаді залишилося близько 2000 осіб. До війни було 20 тисяч. Здебільшого залишилися літні люди, які відмовились покинути свої домівки. Родин із дітьми немає - всіх вивезли.
Евакуація, яка не припиняється
- Евакуація сьогодні - справа індивідуальна. Якщо хтось звертається - допомагаємо разом з поліцією, Червоним Хрестом, волонтерами. Але трапляється, що людей евакуюють, а через кілька днів вони повертаються. Деяких вже евакуювали по декілька разів.
На щастя, у нас працює громадський транспорт: маршрутки їздять до Запоріжжя двічі на день, а ще безкоштовний рейс від Благодійного фонду «Проліска» тричі на тиждень курсує до Покровського та Новомиколаївки.
Життя триває, попри все
- Комунальні служби працюють досить справно. Працівники косять траву, вивозять сміття, ремонтують, доставляють воду, розбирають завали, ремонтують об´єкти інфраструктури. Людей, зрозуміло, не вистачає, але тримаємося. Я вдячний всім землякам, котрі залишаються в місті й продовжують працювати. Разом зі мною в Гуляйполі у міськраді трудяться 9 працівників. Магазини ще працюють - як у місті, так і в деяких селах. Медичну допомогу надаємо, ліки отримуємо від волонтерів.
Також намагаємось допомогти тваринам - стерилізуємо безпритульних, отримуємо корм від фондів. Це теж важливо.
Ремонт пошкоджених будинків - інше велике питання. Благодійний фонд «Проліска» допомагає з будматеріалами: тарпауліни, OSB-плити, надає все, що потрібно для тимчасового захисту будівель.
Попереду – зима і ще більше викликів
- Ми вже думаємо про опалювальний сезон. Минулі роки Червоний Хрест привозив брикети. Попередній опалювальний сезон деякі родини вже отримали по 25 тисяч гривень допомоги на дрова чи інше паливо. Що буде далі - поки не знаємо, але готові боротися.
(Коли номер готувався до друку, то стало відомо, що у рамках підготовки до зимового періоду 2025–2026 років, держава спільно з гуманітарними партнерами планує забезпечити виплату допомоги домогосподарствам, які проживають у зоні бойових дій або поблизу неї. Це стосується і домогосподарств Гуляйпільської МТГ. Виплати заплановані на вересень–жовтень 2025 року).
Окрема проблема - розмінування. Дуже багато нерозірваних снарядів і дронів залишаються після обстрілів. Там, де можемо - викликаємо саперів. Але багато територій лишаються небезпечними. Це буде величезна проблема після війни.
Ми не здаємося. Ми живемо. І ми переможемо!
- Ми підтримуємо зв’язок з міжнародними організаціями, шукаємо можливості для відновлення громади. Працюємо, щоб Гуляйполе залишалося живим. Попри все. Переконливе свідчення тому – підписання Меморандуму про співпрацю з Національним Конгресом Українських Асоціацій Італії.
Гуляйполе тримається не через відсутність страху - а завдяки силі, єдності та вірі. Ми знаємо, за що боремось. І не здамося. І я щиро дякую захисникам 102-ї окремої бригади ТрО, а також службам, котрі перебувають у місті й турбуються про нього і про його мешканців – рятувальникам, медикам, комунальникам, поліціянтам, працівникам «Укрпошти».
Підготувала Тетяна ВЕЛИКА
