«Тільки виповнилося 21, одразу мобілізувалася», - так розповідає про себе військова 76-го батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ імені Дмитра Вітовського з Івано-Франківщини. Бійчиня керує FPV-дронами, а за любов до рожевого побратими дали їй позивний «Барбі».
Історію військовослужбовиці «Барбі» оприлюднили на Facebook-сторінці 102-ї окремої бригади.
Замість шкільної дошки - фронтова лінія
У цивільному житті вона - вчителька молодших класів, лагідна, усміхнена, з теплом у серці до кожної дитини. Але з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну її світ перевернувся. Вона не змогла залишитися осторонь. Хоч її і не прийняли одразу до війська через вік, вона чекала. І як тільки дозволили - стала до лав Збройних Сил. Позивний, що тепер знає вся її бригада, - «Барбі».
Ніжна зовні - сталева всередині
Її повага до рожевого, доглянута зовнішність, довгі нігті - все це стало приводом для позивного. Та за цим «Барбі» - бойова операторка FPV-дронів. Вона не боїться небезпек, не ухиляється від завдань. В її руках «мавіки» - розвідка, мінування, точні скиди на ворога. Відчайдушна, уважна, дбайлива до техніки і безкомпромісна у виконанні місії.
«Я літаю на «мавіках». Спочатку - розвідка, потім - мінування, а далі - бойові скиди. Це дуже цікава професія, я ще своїх дітей вчитиму», - каже вона, наче про хімію в школі, а не про смерть, що керується з неба.
Серце на війні - і серце в рожевому
Попри війну, окопи і дрони - вона залишається собою, залишається дівчинкою. Вона фарбує нігті, іноді носить рожевий одяг - не на позиціях, звісно, але дозволяє собі трохи кольору, коли може. Вона впевнена: жіночність не суперечить військовому обов’язку.
«Можна мати довгі нігті, носити рожеве - головне, щоб було зручно. Коли мене бачать, думають, що я не в окопах. Але це не так», - говорить вона з усмішкою, яка ніби кидає виклик всім стереотипам.
Один дрон втрачено. Але не втрачено віри
За час служби «Барбі» втратила лише одного дрона. Для неї це не просто техніка - це інструмент боротьби, порятунку, відповідальності. Вона закликає людей донатити, підтримувати військо, бо кожна пташка в небі - це шанс на життя для побратима, на Перемогу для України.
«Я тут, щоб мої діти не були там»
Вона ніколи не шкодувала, що пішла на фронт. Її вибір - це не героїзм заради слави. Це - бажання зупинити війну своїми руками, аби діти не взялися за зброю.
«Я не хочу, щоб мої діти воювали. Якщо ми зараз не зробимо це, вони змушені будуть. Треба вибити всіх ворогів з нашої землі», - твердо каже «Барбі».
Після війни - піца з неба
У її серці - не лише війна. У неї є мрія: мирне небо над Івано-Франківськом, і дрони, які вже не несуть смерть, а доставляють піцу. Так, саме так - вона мріє відкрити бізнес із доставки їжі дронами. Ті самі «мавіки», які зараз кружляють над ворогом, колись приноситимуть радість у кожен дім.
«Треба розвиватися. Доставка їжі дронами - це буде саме те», - сміється вона, і в цьому сміху - віра в майбутнє.
«Барбі», яка воює за дитинство
Розповідь про цю тендітну дівчину - це розповідь про ніжність і силу в одному образі. Це вчителька, яка стала воїном. Це дівчина в рожевому, яка веде війну з темрявою. Це - наша «Барбі». І вона вже змінила світ.
