Знову сльози на очах. Знову біль, що стискає серце. Знову нестерпна звістка, яка мов грім серед ясного неба - Гвіздецька громада втратила ще одного свого сина, мужнього воїна, патріота, людину з великим серцем. 30 липня 2025 року, внаслідок жорстокого артилерійського обстрілу в селі Успенівка, що на Гуляйпільщині, загинув Григорів Дмитро Михайлович - житель села Старий Гвіздець, син своєї землі, справжній патріот, Людина з великої літери.
Дитинство і життя серед людей
Народжений 2 липня 1969 року, Дмитро зростав у звичайній, але щирій родині. Навчався у Старогвіздецькій школі, а згодом – у Гвіздецькій ЗОШ.
Його життя було сповнене праці: тривалий час працював водієм у центральній садибі колгоспу села Підгайчики. За плечима - важкі трудові будні, але на серці - завжди щирість і готовність допомогти. Він не знав, що таке байдужість. Люди з теплотою згадують:
«Він був найкращим: людяним, чуйним, Людиною з великої літери – золотим серцем і щирою душею».
Дорога воїна. Вибір серця - захищати Україну
Із 18 липня 2017 року Дмитро брав участь в АТО у складі військової частини А4267.
З початком повномасштабного вторгнення, не роздумуючи ні хвилини, разом із дружиною Наталією став на захист Батьківщини. Це була не лише справа честі, а глибоке внутрішнє переконання.
Їхня сім’я - символ справжнього патріотизму, єдності та сили. У лавах військової частини А7153 Дмитро служив водієм розвідувального відділення. Робота, сповнена небезпеки, не зламала його духу. Він завжди йшов уперед - заради тих, кого любив, заради всієї України.
Любив життя… але віддав його за нас
Дмитро дуже любив життя. Любив людей, землю, на якій виріс. Мріяв про мирне майбутнє, про спокій у родині, про те, щоб більше не було війни…
Але війна забрала його безжально. 30 липня ворожий обстріл перервав його шлях. Він загинув на передовій, боронячи Запорізький напрямок, далеко від рідного дому, та з Україною в серці.
Світла пам’ять Герою
Григорів Дмитро Михайлович - це ім’я, що навіки залишиться в історії Гвіздецької громади. Це ім’я, що буде передаватися з покоління в покоління.
Він не шукав слави, не прагнув відзнак. Просто виконував свій обов’язок - бути людиною, бути українцем.
Селищний голова, виконавчий комітет та колектив Гвіздецької селищної ради висловлюють щирі співчуття родині, друзям, побратимам та розділяють з біль втрати з рідними Героя і низько вклоняються синові, чоловікові, батькові, другу, товаришу…
Не забудемо. Не пробачимо.
Герої не вмирають - вони живуть у наших серцях, у спогадах, у кожному мирному дні, що настав завдяки їхній жертві.
Нехай Господь прийме світлу душу Дмитра і оселить там, де праведні спочивають.
Вічна шана, слава і пам’ять!
Герої не вмирають! Гуляйполе пам´ятає всіх своїх героїв-оборонців.
