У третій рік повномасштабної війни українське суспільство вже знає: справжній героїзм - часто без пафосу. Це не завжди гучні заяви чи медалі. Часто це - звичайні чоловіки й жінки, які роблять надзвичайний вибір: залишити звичне життя, роботу, родину і стати на захист країни. Серед них - капелани, волонтери, медики, інженери, вчителі, підприємці, батьки. Люди різних професій, але єдиної внутрішньої позиції.
Один із таких - Олександр Ходаков, позивний «Штунда», військовий медик із Івано-Франківщини. Він не просто воює - він служить словом, ділом і прикладом. Його шлях - це поєднання духовного служіння, медичної допомоги й особистої відповідальності за країну, яку він захищає.
Мав усі підстави лишитися
Історія Олександра – це розповідь не просто про вибір вступити до війська, це історія про принциповість. Про те, як віра, слова та вчинки мають відповідати одне одному. Навіть тоді, а особливо тоді, коли є всі підстави лишитися осторонь.
З початку повномасштабного вторгнення «Штунда» став на захист України в складі 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Прослуживши 8 місяців у лавах ТрО, він не залишив фронт навіть після демобілізації - продовжив допомагати як капелан-волонтер, їздивши до підрозділів на передовій.
Сьогодні Олександр знову в строю. Він - бойовий медик взводу інженерно-саперної роти 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, Івано-Франківщина.
«Мав кілька пропозицій, але обрав 102-гу. Тут мої побратими, з якими ми разом служили ще у 2022-му. Зацікавився, подав документи - і вже в підрозділі. Займаюся медициною, наводжу лад з аптечками та такмедом», - розповідає він.
Попри те, що мав повне право залишатися вдома, Олександр свідомо зробив інший вибір - залишитися з тими, хто бореться.
«Я мав би 300% гарантовану можливість не бути призваним - як багатодітний батько. У мене семеро дітей: старший син також служить, п’ятеро ще неповнолітні. А старша донька нещодавно зробила мене дідом. Міг би сидіти вдома, але треба бути в контексті того, що я проповідую і у що вірю. У світі за свої слова треба відповідати. І брати відповідальність на себе», - ділиться військовий.
Олександр живе відповідно до своїх принципів. Для нього віра - не абстракція, а конкретна дія, виявлена у служінні, жертві, прикладі.
Справжня сила - у конкретних людях. У тих, хто не шукає легких шляхів, хто не відмовляється від відповідальності. Історії таких, як «Штунда», пояснюють, чому ми стоїмо. І чому - вистоїмо.
