Ці слова важко вимовляти. Ще важче - прийняти. В Отинійській громаді - велика втрата, невимовний біль і глибока скорбота.
У боях за волю і незалежність України загинув земляк, мужній захисник, батько трьох дітей, справжній патріот - Любомир Михайлович ЖУКОВСЬКИЙ, відомий побратимам під позивним «Елемій».
Він був не лише воїном. Він був Людиною. Тим, хто не чекає, коли хтось інший піде на захист, а сам стає стіною між ворогом і своїм народом. Його серце було сповнене любові до родини, рідного краю та України. І саме ця любов стала рушієм у його рішенні - взяти зброю до рук і боронити рідну землю.
Життя, сповнене гідності й добра
Любомир Жуковський народився 26 листопада 1976 року в селі Красилівка Тисменицького району. Все його життя було прикладом чесності, відповідальності та любові до ближніх. У селищі Отинія, де мешкав останні роки, його знали як щирого, працьовитого, надійного чоловіка.
Разом із дружиною виховував трьох синів - хлопців, для яких він був не лише батьком, а Героєм у найглибшому сенсі цього слова. Він завжди дбав про родину, був опорою та підтримкою для всіх, хто його знав. Його доброта, розсудливість та щира усмішка залишаться в пам’яті назавжди.
Коли Батьківщина кликала - не вагався ні хвилини
25 лютого 2022 року, лише на другий день повномасштабного вторгнення, Любомир Жуковський добровільно звернувся до Коломийського РТЦК і вступив до лав Збройних Сил України. Він не чекав повістки, не шукав виправдань - він знав, що повинен бути там, де найважче. Там, де вирішується доля країни.
Позивний «Елемій» швидко став відомим серед побратимів - за спокій, рішучість і готовність підтримати в найкритичніші моменти.
Героїчний бій, в якому обірвалося життя
2 жовтня 2025 року на північній околиці села Зелений Гай, Пологівського району, Запорізької області, під час виконання бойового завдання, Любомир загинув смертю Героя. Він до останнього залишався на передовій - з гідністю, з честю, з вірою в Перемогу.
Відзначений за мужність
За час служби Любомир Жуковський був нагороджений державними відзнаками:
- медаль «За бойову звитягу»,
- медаль «Відвага та честь»,
- медаль «За хоробрість в бою»,
- медаль «Ветеран війни»,
- відзнака «Лицар бойового чину».
Ці нагороди - визнання його героїзму, мужності та самопожертви.
Останній шлях Героя
5 жовтня 2025 року вся громада Отинії зібралася на центральній площі, щоб провести в останню путь свого Захисника. Під державними прапорами, із сльозами на очах, зі словами подяки та скорботи жителі селища попрощалися з Любомиром Жуковським.
Герої не вмирають
Любомир Жуковський віддав найдорожче - своє життя, щоб ми могли жити вільно, під мирним небом.
Він назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив, цінував. Його подвиг - це не лише приклад для нащадків, це частина історії нашої боротьби.
Схиляємо голови в глибокій скорботі перед світлою пам’яттю Любомира.
Нехай Господь дарує йому вічний спокій. Вічна слава Герою.
Герої не вмирають - вони житимуть у серцях вдячних гуляйпільців.
