26 лютого 2025 року в небі над Гуляйполем знову і знову гримів звук війни – того дня він забрав життя світлої людини, сина, побратима, друга. Удар керованою авіаційною бомбою, здійснений російською авіацією, став фатальним для сержанта-командира авіаційних комплексів Андрія КОВАЛЯ - мужнього воїна родом з Івано-Франківщини. Йому було лише 25.
Після удару, коли все завмерло під уламками і пилом, ім’я Андрія з'явилося у списках зниклих безвісти. Почалися два найдовші місяці для його родини. Два місяці мовчання і тривожних дзвінків. Два місяці, де кожна секунда була пронизана надією: «А раптом живий? А може, не загинув?..»
Але правда виявилася важкою і нестерпною. У квітні його ідентифікували. Підтвердилось найстрашніше.
Що відомо про захисника?
Андрій Коваль народився 15 травня 1999 року в мальовничому Бурштині. Місто, зіткане з енергії, води й вогню, дало Україні того, чия життєва сила та тепло зігрівали всіх навколо. З дитинства він був непосидючим, щирим і добрим хлопцем. Закінчив Бурштинський енергетичний фаховий коледж Івано-Франківського університету нафти і газу. Але за межами цифр і формул - у ньому жила особлива енергія серця.
У дорослому віці Андрій відкрив власну справу в Івано-Франківську. Його знали як відповідального і щирого підприємця, як людину, що завжди допомагала іншим. За словами близьких, він був «найкращим і єдиним сином», світлим променем у темні дні. Захоплювався спортом, особливо боксом - і на рингу, і в житті був сильним, витривалим, справедливим.
Пішов захищати, не вагаючись
Коли 26 лютого 2022 року Україну роздирала навпіл повномасштабна війна, Андрій не вагаючись став до лав 75 батальйону 102-ї окремої бригади ТрО. Служив у стрілецькому взводі, а згодом - в аеророзвідці. Там його талант і мужність розкрились по-справжньому. Він став одним із засновників взводу «Махно-груп» - бойового братства, яке не раз показувало росіянам, що таке український дух.
«Андрій завжди був на позитиві, вірив у завтрашній день. Його життєва енергія надихала всіх навколо», - згадують побратими.
Загинув у день, коли ступив на шлях захисника
Його не стало у день, коли три роки тому він ступив на шлях захисника. Символічно, болісно, незбагненно. Разом із ним загинув побратим Валентин Ємбрик. Доля ще одного воїна - Андрія Лаща - досі залишається невідомою...
У Бурштині та в Гуляйполі Андрія Коваля пам’ятатимуть завжди. Не лише як Героя, який загинув за Україну, а як хлопця з відкритим серцем, що вмів любити, мріяти, боротися. Його усмішка, його сила, його щирість - залишаться у серцях тих, хто його знав.
Світла пам'ять. Дякуємо. Пам´ятаємо. Сумуємо.
