30 травня 2025 року в селі Варварівка на Гуляйпільщині під час обстрілу села російськими окупантами загинув Сергій Григорук - військовослужбовець Збройних Сил України, уродженець Івано-Франківщини.
Він був не просто солдатом. Він був - Людиною. Світлою, ніжною, цілісною, з неймовірно глибокою душею. Таким, яких не забувають. Яких не замінити.
Коріння з Надвірної, серце — з України
Сергій народився у 1990 році в місті Надвірна. Його дитинство було сповнене музики, танцю, громадського життя.
Учень Надвірнянської музичної школи, яскравий учасник танцювального колективу «Горянка», активіст молодіжної «Просвіти». Він завжди був там, де потрібно: на сцені, серед людей, у серці подій.
Його краса була не лише зовнішньою - вона йшла з глибини душі. Сергій був із тих, хто має внутрішню гідність, щиру любов до людей, тонке відчуття світу.
З таких формується нація. Істинна, незламна, світла.
Честь і жертовність
Старший солдат однієї з бойових частин. Опора для побратимів. Гордість для родини. Захисник для країни.
Мер Надвірної Зіновій Андрійович згадує його так:
«Сергій був прикладом та опорою для всієї своєї родини. Чесний, впевнений, вірний. Він завжди був готовий допомогти людям, не відмовляв, якщо міг чимось підтримати, зарадити, вберегти. Саме бажання захистити найрідніших і повело серце воїна на фронт».
У пеклі війни він залишався Людиною. Таким, хто стоїть до кінця. Він загинув вдень 30 травня у Варварівці - серце його перестало битись, але душа залишилась з нами.
Вічний
Найкращих у нас забирають. Сотні років. Різними способами. Але саме вони - творять пам’ять, силу, спадок. Сергію, дякуємо тобі. За все. За мужність. За світло. За справжність. Слава тобі, дорогий Герою… Вічна пам’ять. Вічна любов.
